Провокаційні проби

Провокаційні органні проби, крім шкірних тестів, зазвичай вимагають постійного моніторингу перебігу дослідження. Процедуру можна розпочинати у лікарняних умовах після отримання письмової згоди пацієнта на дослідження.

Використовуються такі провокаційні проби:

1) інгаляційні — розд. II.B.5.1.3

2) інтраназальні

3) кон’юнктивальні

4) пероральні (напр., у випадку харчової гіперчутливості,  пероральна відкрита або плацебо-контрольована провокаційна проба з харчовим продуктом, а коли на це вказує анамнез — ще й з харчовою добавкою, напр., глутаматом натрію, бензоатом натрію, тартразином тощо — розд. III.M.1).

У випадку інгаляційних алергенів, умови найбільш схожі до природного впливу алергенів забезпечує т. зв. віденська камера, тобто приміщення, в якому пацієнти виконують щоденну діяльність і підлягають експозиції до конкретних концентрацій алергенів, які вдуваються в приміщення.