Гострий синдром відміни опіоїдів

Комплекс симптомів дисфункції ЦНС, вегетативної нервової системи та системи кровообігу, викликаний у залежної людини раптовою відміною або значним зниженням дози опіоїду, що викликає звикання або застосуванням антагоніста опіоїдів (налоксон, налтрексон, налорфін). В залежності від фармакокінетики опіоїду, симптоми зазвичай виникають від декількох до 48 год від його відміни (від 6–12 год після відміни препаратів короткої дії до 24–48 год після відміни метадону) або значного зниження дози; після введення антагоністу опіоїдів можуть виникнути негайно. Тривалість синдрому зазвичай складає від кількох днів до декількох тижнів (у випадку з метадоном).

Клінічна картина

Cуб’єктивні симптоми: нездужання, слабкість, біль, м’язові судоми, озноб, нудота, спазми шлунка, тривога, агресія, безсоння.

Об’єктивні симптоми: підвищення артеріального тиску, тахікардія, підвищення температури тіла, розширення зіниць, сльозотеча, пітливість, діарея, блювота, нежить, пілоерекція (гусяча шкіра), чхання, позіхання.

Діагностика

При оцінці тяжкості синдрому відміни допоміжною є шкала SOWS (англ. Short Opioid Withdrawal Scale). Оцінка проводиться 1–2 ×/добу. і на цій основі приймаються терапевтичні рішення (див. табл. XIII.E.2-1):

Посиленя синдрому відміни опіоїдів за даними SOWS:

0–10 (легкий синдром) — симптоматичне лікування

10–20 (помірний синдром) — симптоматичне лікування або опіоїдні препарати

20–30 (тяжкий синдром) — опіоїдні препарати.

Лікування

Лікування синдрому відміни опіоїдів включає:

1) симптоматичне лікування, тобто введення препаратів для усунення індивідуальних симптомів відміни (ненаркотичні анальгетики, снодійні та заспокійливі засоби, протидіарейні засоби)

2) включення опіоїдних замісних препаратів (метадон, бупренорфін, рідше морфін з пролонгованим вивільненням або кодеїн), а потім поступове зниження їх доз, аж до припинення прийому. Метою є зменшення тяги до наркотиків, одночасно полегшуючи симптоми відміни.

3) препарати, що безпосередньо впливають на механізм синдрому відміни: клонідин, лофексидин.

1. Легкий абстинентний синдром

1) страх, неспокій, психомоторне збудження — діазепам 5 мг п/о 2-3 ×/день.

2) блювання — метоклопрамід 10 мг п/о. або в/м

3) безсоння — прометазин 25—75 мг п/о

4) діарея — лоперамід на початку 4 мг п/о, потім 2 мг пілся кожного рідкого стулу або повної добової дози 16 мг

5) м'язові спазми — баклофен 5–10 мг п/о;

6) головний біль, біль у м’язах, інші – парацетамол 1000 мг п/о 4 ×/день або ібупрофен 400 мг п/о 3 ×/день.

2. Помірний і тяжкий синдром відміни

Симптоматичне лікування (як у легкій формі) супроводжується клонідином або опіоїдними препаратами (метадон або бупренорфін, також використовуються в замісній терапії, або кодеїн):

1) клонідин — агоніст α2-адренорецепторів, знімає пітливість, діарею, тривожність, безсоння, тремтіння, озноб, схваткообразний біль у животі. Під час лікування необхідно контролювати артеріальний тиск (можлива гіпотензія). Дозування п/о: на 1-й день 0,15 мг 3 ×/добу, у 2-й і 3-й день 0,15–0,3 мг 3 ×/добу, на 4-й день 3 × 0,075 мг, на 5-й день 2 × 0,075 мг (вранці і ввечері).

2) опіоїдні препарати

а) метадон — в основному використовується для полегшення симптомів відміни при залежності від опіоїдів з тривалим періодом напіввиведення, тобто морфію. Дозування п/о: з 1-го по 4-й день 30 мг 1 ×/добу, з 5-го по 8-й день 35 мг 1 ×/добу, з 9-го дня поступове зниження дози.

б) бупренорфін — частковий агоніст опіоїдних рецепторів, на відміну від метадону, його можна вводити лише після перших симптомів відміни. Дозування п/о: на 1-й день 6 мг 1 ×/добу, на 2-й день 8 мг, на 3-й день 10 мг, на 4-й день 8 мг, на 5-й день 4 мг.

в) кодеїн — не такий ефективний, як метадон і бупренорфін (не діє у 2–10% населення). Дозування п/о: з 1-го по 3-й день 240 мг 4 ×/добу, на 4-й день 210 мг 4 ×/добу, з 5 дня поступове зниження дози.