Остеопороз в добу пандемії — думки та рекомендації

Примітка: Огляд публікацій включає період 1.06.2020 р.–20.04.2021 р.

2020 рік — це перш за все рік пандемії COVID-19, яка затьмарила всі інші, але як і раніше існуючі серйозні медичні проблеми, включаючи остеопороз. Важкий доступ до лікарів, побоювання багатьох людей звертатися в службу охорони здоров'я, проходити діагностичні процедури, а також обмеження фізичної активності, тривале перебування вдома і т.п., ймовірно, додатково погіршили становище людей з ризиком остеопорозу і збільшили ризик переломів. Це, звичайно, суб'єктивна оцінка, але, ймовірно, в найближчі роки вона буде підтверджена статистикою переломів. McCloskey і співавт. відзначили, що вже в перші місяці пандемії в Європі (березень і квітень 2020 р.) кількість відвідувань сайту калькулятора FRAX (www.sheffield.ac.uk/FRAX) знизилося приблизно на 50 % (загалом у 184 країнах світу в квітні 2020 року на 58 %), що вказує на ймовірне зниження частоти оцінок ризику остеопоротичних переломів.1 На думку авторів, це спостереження чітко документує негативний і глобальний вплив пандемії COVID-19 на профілактику і лікування остеопорозу. З'явилися також роботи, які оцінюють можливий вплив лікарських засобів (ЛЗ), що використовуються для лікування остеопорозу, на ризик розвитку COVID-19. Blanch-Rubió і співавт. виявили у когорті з 2102 пацієнтів, що прийом бісфосфонату, деносумабу, солі кальцію, вітаміну D або тіазидного діуретика не був пов'язаний з більш частим розвитком COVID-19, що передбачає, що ці ЛЗ не слід відміняти через побоювання інфікування.2 Деякі групи експертів опублікували свої власні клінічні настанови щодо діагностики та лікування остеопорозу під час пандемії. Наприклад, Torresa-Naranjo і співавт. чітко вказують на обмеження доступу пацієнтів до медичних втручань і на перерви в лікуванні та рекомендують — що здається цілком очевидним — по можливості дотримуватися поточних рекомендацій і стандартів надання допомоги.3 У разі труднощів, пов'язаних з пандемією, розрізняють 3 групи пацієнтів:

1) пацієнти у тяжкому стані, в нестабільному клінічному стані, з ризиком смерті — потребують першочергового лікування і негайної допомоги (напр., 78-річний чоловік зі свіжим переломом проксимального відділу стегнової кістки)

2) пацієнти в стабільному стані, але з дуже підвищеним ризиком переломів — при необхідності в критичний період пандемії деякі втручання у них можна відкласти на 1–2 місяці

3) пацієнти в стабільному стані, з факторами ризику переломів або діагностованим остеопорозом, але без попередніх низькоенергетичних переломів — певні процедури та інші заходи можуть бути у них відкладені доти, доки стан епідеміологічної загрози не дозволить провести втручання без негативного впливу на результати лікування.

Група європейських ендокринологів під час пандемії висунула конкретні пропозиції щодо можливості визначення перерви в лікуванні пероральними бісфосфонатами і, можливо, відстрочки наступної інфузії золедронату на 6–9 місяців, що не повинно впливати на ефективність лікування.4 При цьому було звернено увагу на необхідність непереривання лікування деносумабом. Фахівці не радять починати лікування золедронатом або анаболічними ЛЗ в період підвищеного епідеміологічного ризику. Вони також рекомендують інформувати пацієнтів про необхідність залишатися фізично активними.

Що стосується ризику зараження SARS-CoV-2, варто згадати про важливість вітаміну D в патогенезі остеопорозу. Через свій плейотропний ефект він впливає на імунні механізми, а його дефіцит, ймовірно, значно збільшує ризик захворювання і розвитку тяжкої форми COVID-19. Посилення запальної відповіді також вище у пацієнтів із COVID-19 та дефіцитом вітаміну D, що може впливати на вищу летальність.5