COVID-19: Лікувати, чи не лікувати? 2-га част.

Станом на 15 квітня 2020 р.

Професор Jean-Louis Vincent з кафедри інтенсивної терапії Université libre de Bruxelles, колишній президент Всесвітньої Федерації Товариств Інтенсивної Терапії та Медицини Критичних Станів (World Federation of Societies of Intensive and Critical Care Medicine) i Європейського Товариства Інтенсивної Терапії (European Society of Intensive Care Medicine [ESICM]), а також визнаний автор та дослідник, у розмові з професором Roman Jaeschke говорить про актуальні доступні методи лікування COVID-19.

Частина 1-ша доступна ТУТ.

Roman Jaeschke: Пане професоре, схоже, Ви вносите ясність у це питання: на даний момент ми не знаємо лікарського засобу із доведеною ефективністю, який можна було б застосовувати у ширококих масштабах, на основі рекомендацій чи хоча б припущень. Окрім того, я роблю висновок із Ваших слів, що Ви прихильник використання потенційних лікарських засобів для лікування цього захворювання у рамах рандомізованих досліджень.

Звідси моє наступне запитання. Не кожен має вільний доступ до рандомізованих досліджень, не всі знають, як брати в них участь, або ж перевантажені піклуванням про пацієнтів. Пацієнти будуть запитувати чи просити лікарів отримати деякі методи лікування, якщо вони будуть доступними. Що їм робити у такій ситуації? Чи повинні лікарі пропонувати такі методи лікування?

Jean-Louis Vincent: У Бельгії люди багато чули про гідроксихлорохін. Їм відомо про те, що він не дуже токсичний — адже без серйозних проблем його використовують для запобігання малярії — і вони б хотіли лікуватися цим лікарським засобом. Ми регулярно призначаємо його пацієнтам, оскільки — як Ви також припускали — це дуже неприємно, коли ви змушені сказати їм "нам шкода, проте у нас немає ліків, ми нічого вам не призначимо". Це не ті слова, які хочуть почути пацієнти. Вони хочуть отримати якийсь лікарський засіб, а ще частіше цього хочуть їх близькі.

На мою думку, ми не повинні піддаватися таким проханням. Серед пацієнтів у відділенні у нас був VIP-пацієнт. Багато осіб хотіли втручатися в його лікування. Онколог з нашої лікарні висловився за те, щоб застосувати у нього тоцилізумаб. Він говорив про те, що його застосовують у хворих на лейкоз у разі надмірної реакції імунної системи, тому наш пацієнт також міг би отримати користь від його призначення. Ми не погодились. Пацієнта перевезли в іншу лікарню, де застосували цей лікарський засіб. Це не принесло користі і, на жаль, пацієнт помер. А ми не змінили думки. Ми сказали, що не даватимемо цей лікарський засіб, оскільки не маємо хороших доказів його ефективності, і його застосування може принести більше шкоди, ніж користі. Я вважаю, що ми повинні дотримуватись принципів.

Roman Jaeschke: Я дуже ціную Вашу точку зору. У рамах нашого циклу я спробую запросити на розмову людей з різними поглядами. Дозвольте запитати: чи знаєте Ви когось, хто би мав суттєво іншу точку зору і кого ми могли б запросити на розмову? Хтось хоробрий, хто матиме сміливість протистояти Вам?

Jean-Louis Vincent: Може професор Didier Raoult з Марселя? Він не спеціалізується на інтенсивній терапії, але неодмінно у дуже розумній розмові захищатиме гідроксихлорохін. Він компетентна людина, в цьому немає сумнівів, але він глибоко вірить у свої відкриття і стверджує, що коронавірус у Марселі не становить значної проблеми, хоча цифри показують, що ситуація є не кращою, ніж деінде.

Roman Jaeschke: Дуже дякую Я спробую знову зв’язатися з Вами через кілька днів, а може й тижнів. Я сподіваюся, що тоді ми зможемо сказати, що один із лікарських засобів творить чудеса.

Jean-Louis Vincent: Я також сподіваюся, що ми знайдемо лікарський засіб. Дякую за запрошення. Було дуже приємно.