Клінічна картина та перебіг захворювання у великої групи пацієнтів із COVID-19, госпіталізованих у США

Дані про симптоми та клінічний перебіг COVID-19 у хворих за межами Азії досі є обмеженими. Представлений нижче аналіз великої групи випадків із США надає нову інформацію, яка може бути корисною в клінічній практиці.

Дослідження включало 5700 пацієнтів із COVID-19, підтвердженим за допомогою ПЛР-дослідження матеріалу, зібраного з допомогою мазків із носоглотки, госпіталізованих у 12-х лікарнях мережі Northwell Health у штаті Нью-Йорк у період 1 березня–4 квітня 2020 року. Проаналізовано демографічні дані, наявність супровідних захворювань, основні життєві показники, оцінені під час процедури медичного сортування пацієнтів на момент поступлення, результати лабораторних досліджень та перебіг госпіталізації. Оцінка враховувала необхідність лікування у відділенні інтенсивної терапії, використання штучної вентиляції легень (ШВЛ) та смерть.

Медіана віку пацієнтів становила 63 роки (IQR: від 52 до 75 років, діапазон 0–107 років). 39,7 % пацієнтів складали жінки. Расову та етнічну приналежність оцінювали на підставі декларацій пацієнтів, у досліджуваній групі найбільшу частину становили особи європеоїдної раси (39,8 %). 22,6 % пацієнтів були афро-американцями, 8,7 % — заявили про азіатське походження/расу.

Найчастішими супровідними захворюваннями були артеріальна гіпертензія (56,6 %), ожиріння (ІМТ ≥30; 41,7 %) та цукровий діабет (33,8 %).

На момент поступлення гарячка була виявлена ​​у 30,7 % пацієнтів, а збільшення частоти дихання вище 24/хв спостерігалося у 17,3 % осіб. 27,8% пацієнтів при поступленні потребували кисневої терапії. В результатах лабораторних досліджень у 60 % пацієнтів спостерігалася лімфопенія <1000 клітин/мкл, у 39 % — підвищена активність аланінамінотрансферази, у 58,4 % — підвищена активність аспартатамінотрансферази. Підвищення концентрації серцевого тропоніну було виявлено у 22,6 % пацієнтів. Медіана концентрації С-реактивного білка становила 130 мг/л (IQR 64–269 мг/л), D-димеру — 798 нг/мл (IQR 262–872), прокальцитоніну — 0,2 нг/мл (IQR 0,1–0,6 нг/мл), феритину — 798 нг/мл (IQR 411–1515 нг/мл), лактатдегідрогенази 404 Од/л (IQR 300-551,5).

Під час дослідження також проводився аналіз перебігу захворювання у 2634 пацієнтів, які закінчили госпіталізацію випискою або померли до моменту завершення аналізу. У цій групі пацієнтів 14,2 % потребували лікування у відділенні інтенсивної терапії, 12,2 % — ШВЛ, 21 % — померли. У 22,2 % діагностовано гостре пошкодження нирок, 3,2 % потребували замісної ниркової терапії. Летальність серед пацієнтів, які перебували на ШВЛ, становила 88,1 %, у тому числі у віковій групі 18–65 років летальність складала 76,4 %, тоді як у пацієнтів віком старше 65-ти років — 97,2%. Летальних випадків серед осіб віком до 18 років не зареєстровано. У дорослих осіб летальність збільшувалась з віком і була вищою серед чоловіків, ніж серед жінок, незалежно від вікового діапазону.

У дослідженні, проведеному Richardson та співавт., залучено найбільшу на сьогоднішній день кількість пацієнтів із COVID-19 за межами Азії, яких госпіталізували протягом визначеного періоду часу. У дослідженні привертає увагу низька частота гарячки на момент поступлення — вона спостерігалася у менш ніж 1/3 пацієнтів, тобто рідше, ніж це виявлено під час досліджень клінічної картини COVID-19 у Китаї. Це суттєва інформація для клініцистів, яка повинна викликати діагностичну настороженість у випадку хворих із нормальною температурою тіла, які мають прояви респіраторної інфекції або інші симптоми, які виглядають типовими для COVID-19, наприклад, порушення запаху та смаку.

Спостереження щодо вікового профілю та наявності супутніх захворювань у дослідженні зі США та дослідженнях із Китаю є схожими, причому в аналізі Richardson та співавт. заслуговує на увагу частота зустрічальності ожиріння. На основі результатів лабораторних тестів виявлено високу частоту лімфопенії, що відповідає попереднім спостереженням з Азії. Летальність в обговорюваному дослідженні трохи нижча, ніж під час схожого аналізу пацієнтів, госпіталізованих у Китаї, що автори пояснюють потенційними відмінностями щодо показань до стаціонарного лікування.