Коли особи, інфіковані SARS-CoV-2, стають заразними і яке значення це має для профілактики інфекцій?

Скорочення: COVID-19 (coronavirus disease) — захворювання, спричинене SARS-CoV-2, SARS (severe acute respiratory syndrome) — тяжкий гострий респіраторний синдром, SARS‑CoV‑2 — коронавірус тяжкого гострого респіраторного синдрому 2

Для обмеження епідемії, яку неможливо зупинити вакцинацією, дуже важливо ідентифікувати особи, які контактують із зараженим, щоб вони могли якнайшвидше розпочати самоізоляцію. Щоб ці заходи були ефективними в більш широких масштабах, необхідно знати про перебіг інфекції, і перш за все визначити, чи інфікована людина стає заразною лише з моменту маніфестації захворювання (як у випадку SARS), чи цей збудник починає виділятися ще до появи симптомів зараження (як, наприклад, при грипі або гепатиті А). Епідемію SARS у 2002–2003 рр. порівняно швидко — протягом кількох місяців — вдалося ліквідувати завдяки ізоляції хворих та самоізоляції контактних осіб. Перебіг нинішньої епідемії COVID-19 та незначний ефект самої лише ізоляції заражених людей як єдиного методу боротьби з поширенням інфекції говорять про необхідність детально уточнити період заразливості. Вже на початку епідемії було запідозрено значення безсимптомної інфекції (зокрема осіб, які перебувають в інкубаційному періоді) в передачі SARS-CoV-2. У лютому цього року Bai та співавт. були одними з перших, хто описав випадки передачі інфекції, викликаної SARS-CoV-2, від осіб без клінічних симптомів у вогнищах заражень від членів сім'ї.1 Автори повідомлення зазначили, що якщо їхні спостереження підтвердяться, боротися з епідемією буде складно.

Натомість Nishiura та співавт., використовуючи математичну модель, підрахували, що середній час між появою наступних випадків у ланцюзі передачі SARS-CoV-2 становить приблизно 4 дні.2 Ці дослідники вже на початку березня цього року припустили, що значна частина заражень може відбутися до появи в особи, яка заражає, перших симптомів COVID-19. Це підтвердили He і співавт.,3 які на основі повторних досліджень концентрації вірусу в мазках з глотки, зібраних у 94 хворих на COVID-19, та даних з літератури оцінили, що заразність з'являється в середньому приблизно за 2,3 дня (95 % ДІ: 0,8–3,0) до появи перших клінічних ознак інфекції, спричиненої SARS-CoV-2. Відбір до дослідження пройшли хворі, прийняті до Guangzhou Eighth People’s Hospital з приводу COVID-19; 50 % складали чоловіки, середній вік — 47 років, у 66 % діагностували пневмонію, але у жодного клінічний стан не був тяжким на момент поступлення. Забір мазків з глотки здійснювався до 32 днів після появи симптомів. Найвища концентрація вірусу спостерігалася на самому початку захворювання, і протягом її тривалості вона поступово знижувалася. Не було зв’язку між статтю, віком чи перебігом захворювання та концентрацією вірусу в мазках з глотки. Дослідники підрахували, що максимальна заразливість спостерігалась в середньому 0,7 дня (95 % ДІ: 0,2–2,0) до появи симптомів, а потім швидко знижувалась протягом перших 7 днів захворювання.

Визначення періоду часу, протягом якого хворий вже є заразним, ще до появи перших симптомів COVID-19 має кардинальне значення для обмеження поширення інфекції. Він вказує на те, що відстеження контактів за допомогою мобільних застосунків або епідеміологічних досліджень (наприклад, у випадку лікарняних вогнищ) повинно включати не тільки осіб, які контактували з хворим, але й тих, хто контактував із зараженим за 2–3 дні до появи у нього симптомів захворювання. Поки у нас не буде ефективної вакцини, ізоляція інфікованих осіб та самоізоляція контактних осіб залишаться важливими методами обмеження поширення інфекції, спричиненої SARS-CoV-2, серед населення. Оскільки у багатьох людей інфекція може мати безсимптомний або олігосимптомний перебіг, не менш важливо боротися з епідемією за допомогою т. зв. соціального дистанціювання (перебування на відстані від інших людей), застосування правил гігієни (особливо гігієни рук) та носіння масок (відповідно до принципів правильного їх використання).