Травма-огляд потерпілого — оцінка місця події

Оцінка місця нещасного випадку

Цілі

Травми є четвертою причиною смерті серед пацієнтів усіх вікових груп і найчастішою причиною смерті дітей та дорослих віком <45 років. На кожну смерть припадає 10 хворих, прийнятих до лікарні та сотні пацієнтів, які лікуються в амбулаторіях та травматологічних відділеннях.

Виживаність пацієнтів із тяжкими тілесними ушкодженнями залежить від часу. Прямий зв’язок між часом остаточного (хірургічного) лікування та виживаністю пацієнтів після травми вперше був описаний д-ром Р. Адамсом Коулі (R. Adams Cowley). Він помітив, що найбільші шанси на виживання після тяжкої травми (приблизно 85%) мали пацієнти, які потрапили в операційну кімнату протягом години після травми. Цей період отримав назву «золотої години».

«Золота година» починається з моменту виникнення травми, а не з часу прибуттям допомоги на місце події. Зазвичай на момент початку обстеження хворого з «золотої» години не залишається багато часу, тому всі заходи мають бути дуже добре організовані. На догоспітальному етапі не говорять про «золоту годину», а про «платинові десять хвилин», протягом яких слід ідентифікувати живих хворих, прийняти терапевтичні рішення та почати транспортування потерпілих до відповідних відділень. Це означає, що кожна дія має бути спрямована на порятунок життя. Будь-яка діяльність, яка подовжує час перебування пацієнта на місці події, а не рятує життя, повинна бути пропущена. Здається, що огляд «з голови до ніг» гарантує, що нічого не буде проґавлено. Співпраця всіх членів рятівної бригади дуже важлива, тому що багато заходів необхідно виконувати одночасно. Відомо, що не всіх пацієнтів можна врятувати, але найважливіша мета — не допустити смерті від травми.  

Оцінка місця події

Оцінка травми починається з певних дій, які необхідно виконати ще перед наближенням до пацієнта. Якщо їх пропустити, то це може відбутися коштом життя рятувальника або потерпілого. Оцінка місця події є дуже важливою частиною оцінки травми. Вона включає захист перед контактом з біологічними рідинами, оцінку місця події з точки зору можливих загроз, кількості пацієнтів, обладнання, необхідного для надання допомоги, додаткових служби екстреної допомоги та механізмів виникнення травм.

Оцінка ризику контакту з біологічними рідинами

Найбільшому ризику зараження через біологічні рідини рятувальник піддається на місці нещасного випадку. Не тільки через контакт з кров’ю потерпілих, а й тому, що хворі часто потребують респіраторної підтримки у несприятливих умовах. Засоби індивідуального захисту в таких ситуаціях завжди потрібні. Обов’язковими є рукавички, а в багатьох ситуаціях вимагається також захист очей. Рятувальник, відповідальний за прохідність дихальних шляхів, повинен мати маску на обличчі або маску та захисний засіб для очей. У ситуаціях значної контамінації показані непроникні плащі та маски або захисний засіб на ціле обличчя. Слід пам’ятати про захистит самих хворих, змінюючи рукавички, перш ніж надавати допомогу наступному постраждалому.

Безпека на місці події

Уже під час доїзду до місця події слід здійснювати оцінку під кутом можливих загроз.

Першим рішенням повинен бути вибір безпечного місця для паркування машини швидкої допомоги. Найбільш вигідне розташування було б якомога ближче до місця нещасного випадку, але і настільки далеко від нього, щоб безпечно виконати оцінку цілого інциденту.

Далі слід оцінити, чи буде безпечно підійти до пацієнта (пацієнтів). Слід відповісти собі на такі запитання:

— Чи існує ризик, пов'язаний з вогнем чи токсичними речовинами?

— Чи існує небезпека ураження електричним струмом?

— Чи існує небезпека, пов'язана з наближенням до льоду, води, схилу або поблизу будівель з ризиком обвалення?

Ви не повинні входити до місць, у яких існує ймовірність токсичної концентрації хімічних речовин або зниження концентрації кисню.

На місці злочину може надалі існувати загроза. Слід викликати поліцію не лише для забезпечення безпеки рятувальників та постраждалих, а й для забезпечення доказів.

Рятувальнику та постраждалим можуть загрожувати сторонні люди. Слід оцінити:

— Чи свідки говорять голосно і неспокійно?

— Чи між ними триває боротьба? Чи є у них зброя?

— Чи існує підозра, що вони знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків?

— Чи це сімейна бійка?

— Чи є поблизу небезпечні тварини?

Якщо існує загроза насильства, слід звернутися за допомогою до поліції.

Слід оцінити, чи після нещасного випадку постраждалі залишаються у небезпеці. У разі загрози вогнем, водою, отруйними речовинами або обваленням будівлі, постраждалого слід негайно винести з місця події. Це не означає, що рятувальник повинен піддавати себе непотрібному ризику. Слід викликати відповідні служби зі спеціалізованим обладнанням (поліція, пожежна команда, бригада енергетиків). Необхідно діяти раціонально і пам’ятати, що рятувальник повинен рятувати життя інших, а не жертвувати своїм.

Необхідно перевірити, чи кількість постраждалих відповідає місцю аварії. Це особливо важливо вночі або в ситуації поганої видимості.

Необхідне обладнання/потреба в додаткових ресурсах

Якщо можливо, на місце нещасного випадку треба забрати з собою все необхідне рятівне обладнання, заощадивши таким чином час на можливе повернення до карети швидкої допомоги. Перераховане нижче обладнання завжди потрібне у випадку пацієнтів із травмами тіла:

— засоби індивідуального захисту

— жорсткі ортопедичні носилки з можливістю адекватної іммобілізації пацієнта та його голови

— правильно підібраний шийний комір для іммобілізації шийного відділу хребта

— кисень з обладнанням для забезпечення дихальних шляхів (в т. ч., відсмоктувач і мішок, що самостійно наповнюється, з маскою)

— аптечка (бинти, тонометр, стетоскоп).

Механізм травми

Після оцінки безпеки наступним кроком у проведенні рятувальної операції є оцінка механізму травми. Він може бути очевидним після огляду місця події, проте також може знадобитися збір анамнезу від пацієнта або свідків. Кінетична енергія, що виділяється під час нещасного випадку, регулюється законами фізики, тому тип і місце пошкодження можна передбачити.

Оцінюючи стан пацієнтів після нещасних випадків з високою кінетичною енергією, слід вважати, що вони отримали серйозні травми, поки цього не буде виключено. Слід оцінити, чи є механізм ушкодження генералізованим (напр., автомобільна аварія, падіння) чи місцевим (напр., удар ножем у стегно, удар молотком по долоні). Генералізовані травми вимагають швидкої оцінки всього пацієнта, тоді як локальні травми можуть вимагати детальної оцінки конкретної області.

Фактори, які слід враховувати: швидкість удару, кінетика та розмір тіла постраждалого, а також ознаки вивільнення енергії. Існує тісний зв’язок між тяжкістю тілесних ушкоджень постраждалого та ступенем пошкодження транспортного засобу, що відображає зміну швидкості автомобіля під час аварії.

Механізм травми також є важливим інструментом попередньої селекції хворих, і інформацію про нього слід завжди передавати лікарю у лікарні.

Виділяють два основних типи травм, пов’язаних із рухом — тупі та проникаючі (табл. 1).

У постраждалих можуть виступати одночасно травми внаслідок обох типів ураження.

Важливо розуміти, що кінетична енергія повинна поглинатися і що її поглинання є основною причиною виникнення травм.

1. Загальні принципи надання першої допомоги при невідкладних станах

Оцінка місця випадку

Наближаючись до місця випадку, його слід оцінити з точки зору:

1) власної безпеки, безпеки інших рятувальників та потерпілих — напр., дорожній рух, пожежа, загроза вибуху або ураження струмом, несприятливі погодні умови, агресія, задимлення, небезпека інгаляційного отруєння; при потребі, викликати технічні служби, пожежників або міліцію;

2) характеру випадку, а при травмі — її механізм (напр., безпосередня травма, травма при раптовому гальмуванні, падіння з висоти), тому що це може полегшити діагностику невидимих внутрішніх пошкоджень;

3) кількості потерпілих; 

4) ризику інфікування через контакт з кров’ю (напр., вірус гепатиту В, гепатиту С, ВІЛ);  

5) потреби у додатковій допомозі або додатковому обладнанні.

Повідомлення медичної рятувальної служби

При раптовій, серйозній хворобі або нещасному випадку слід негайно викликати карету невідкладної допомоги або попросити про це іншу особу, поки самі надаєте першу допомогу. Телефонуйте на номер 103 або 999. Спокійно повідомте диспетчеру швидкої допомоги наступну інформацію:

1) місце події та найзручніша дорога доїзду (особливо важливо в міських районах, у сільській місцевості та у нежитлових районах);

2) хто викликає;

3) характер події (випадок, масовий випадок, несподіване захворювання);  

4) кількість потерпілих (навіть приблизна) та їх стан (чи пересуваються самостійно);

5) чи є якась небезпека і чи потрібна допомога інших служб.

Не припиняйте розмови, поки диспетчер не попросить про це.

Оцінка стану пацієнта

1. Початкова оцінка — коротке обстеження, що визначить, чи є безпосередня загроза для життя, за схемою:

A (airway) — дихальні шляхи (непрохідність);  

B (breathing) — дихання (дихальна недостатність);  

C (circulation) — кровообіг (кровотеча, шок, серцева недостатність);  

D (disability) — зниження рівня свідомості (при зниженні тонусу м’язів може виникнути непрохідність дихальних шляхів внаслідок западання надгортанника, м’якого піднебіння та язика).

Алгоритм дій:

1) наближаючись до хворого, слід оцінити:

а) загальний вигляд;

б) колір шкіри (блідість, ціаноз);

в) можливість самостійного пересування;

г) мову (якщо говорить, то дихальні шляхи є прохідними);

д) дихання (якщо дихає — з якою частотою та чи дихання утруднене);

є) чи є ознаки зовнішньої кровотечі;  

2) якщо виникли сумніви, чи хворий дихає, нахиліться над ним, наближаючи вухо та щоку до його рота, дивіться при цьому на грудну клітку. Оцініть, чи:

а) піднімається грудна клітка;

б) чути шум повітря при видиху;

в) чути рух повітря на вашій щоці. Тільки дихання, котре бачите, чуєте та відчуваєте, забезпечує газообмін. Якщо хворий не дихає, відновіть прохідність дихальних шляхів →розд. 2.1. Якщо далі не дихає, розпочніть серцево-легеневу реанімацію.

3) оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою:

A (alert) — при свідомості (зорієнтований щодо власної особи, місця та часу)

V (verbal response) — реагує на голос;

P (response for pain) — реагує на біль;

U (unresponsive) — зовсім не реагує.

Шкала Глазго (→табл. 1.39-2) використовується для пізнішої, більш точної оцінки.

4) хворому в свідомості, потрібно представитись та запропонувати допомогу, а якщо це потерпілий при нещасному випадку — скажіть: «Прошу не рухатися, поки я Вас не обстежу» (це може запобігти додатковим ушкодженням, напр., при травмах тазу чи хребта);

5) оцініть пульс на променевій артерії (наповнення, частота, регулярність) — якщо пульс визначається, артеріальний тиск ймовірно >60 мм рт. ст.

Припиніть швидку оцінку, тільки при необхідності відновлення прохідності дихальних шляхів або проведення серцево-легеневої реанімації.

2. Локальна оцінка та накладання пов’язок при ізольованих травмах (напр., зупинка кровотеч →розд. 23.4), якщо ніщо не вказує на можливість множинних уражень.

3. Швидка оцінка при травмі — якщо механізм травми вказує на можливість множинних уражень:

1) голови — рани, крововиливи (навколо очей, за вухами), витікання крові або рідини з носа та вух;

2) шиї — рани, наповнення шийних вен, положення трахеї;

3) грудної клітки — поранення, біль при натисканні, симетрія дихальних шумів;  

4) живота — поранення, напруження черевної стінки, біль при натисканні;

5) тазу та кінцівок — поранення, неправильне положення, деформація контурів, біль при натисканні і при рухах.

4. Анамнез за схемою SAMPLE:

S (signs/symptoms) — симптоми, описані пацієнтом або помічені порушення, про які можна запитати;

A (allergies) — алергія (на ліки, інші хімічні речовини, отрути комах);

M (medication) — медикаменти, що приймає пацієнт (напр., інсулін);

P (past and present illnesses of significance) — перенесені та наявні хвороби;  

L (last food and drink) — останній прийом їжі та напоїв (важливо, при необхідності проведення загального знечулення);

E (events leading up to the patient’s presentation) — події, що призвели до випадку.

Перед збором анамнезу, проводьте заходи, що рятують життя, однак не зволікайте занадто довго, оскільки невідомо, як довго утримається стан свідомості, що дозволяє отримати інформацію від потерпілої особи. Зберіть також інформацію від близьких осіб (та свідків випадку), які пізніше можуть бути недоступними.

Більше: https://empendium.com/ua/chapter/B27.III.23.1.

Рисунок 5.