Прегоспітальний менеджмент шоку у дорослих хворих

Дата: 5 жовтня, 2022

Автор: Grzegorz Cebula

Додаткова інформація

Визначення

Шок — це недостатнє надходження кисню, електролітів, глюкози та рідини до тканин внаслідок порушення перфузії.

Для належної перфузії тканин необхідними є чотири умови:

• ефективна система судин

• адекватний газообмін в легенях

• правильна кількість рідини, що циркулює в судинах

• ефективний насос — серце.

Порушення будь-якого з цих елементів може бути причиною розвитку шоку.

Клінічні форми шоку

1. Гіповолемічний (абсолютний) шок — викликаний втратою крові або рідин організму (кровотеча, опіки, діарея, блювання).

2. Відносно гіповолемічний шок — обумовлений збільшенням об'єму судинного русла в результаті порушень тонусу симпатичної системи (сепсис, анафілаксія, нейрогенний шок, токсичні речовини).

3. Механічний шок — викликаний утрудненням рециркуляції крові до серця або серцевого викиду (тампонада серця, напружений пневмоторакс, забій серця).

Симптоми шоку

Ранні симптоми (компенсований шок)

Збільшення частоти серцевого ритму, прискорене дихання

• почуття тривоги

• бліда шкіра

• підвищення діастолічного АТ при нормальному систолічному АТ

Пізні симптоми (декомпенсований шок)

• порушення свідомості

• падіння напруги пульсу

• холодна, спітніла шкіра

• гіпотензія

• зниження погодинного діурезу

• затримка кровообігу

Фактори, які можуть вплинути на оцінку об'єму втраченої рідини

• похилий вік

• імплантований кардіостимулятор

• ліки (напр., β-блокатори, блокатори кальцієвих каналів)

• вагітність

• професійне заняття спортом

• гіпотермія

• час до початку рідинної ресусцитації (розвиток компенсаторних механізмів)

• ступінь ураження тканин (проникаючі поранення, тупі поранення)

За наведеними вище клінічними симптомами можна оцінити кількість втраченої пацієнтом рідини (табл. 1).

Таблиця 1. Розрахункова втрата рідини на основі фізикального огляду пацієнта
	I°	II°	III°	IV°
крововтрата (мл)	<750	750–1500	1500–2000	>2000
крововтрата (% за об’ємом)	<15	15–30	30–40	>40
частота серцевого ритму (/хв)	<100	>100	>120	>140
систолічний артеріальний тиск	нормальний	нормальний	знижений	значно знижений
діастолічний артеріальний тиск	нормальний	підвищений	знижений	значно знижений
наповнення пульсу	нормальне або надмірне	знижене	знижене	знижене
частота дихання;	14–20	20–30	30–40	>35
шкіра	в нормі	бліда	бліда	бліда і прохолодна
діурез (мл/год)	>30	20–30	5–15	мінімальний
стан свідомості пацієнта	дещо збуджений	помірно збуджений	нервовий, сплутаний	сплутаний, сонний

Інфузійна терапія при підозрі на гіповолемічний шок

При зупиненій кровотечі — швидке внутрішньовенне введення 1–2 л рідини з наступним контролем хворого і веденням в залежності від стану потерпілого.

Активна кровотеча — агресивна інфузійна терапія в цьому випадку може спричинити посилення кровотечі внаслідок порушення згортання крові та пошкодження тромбу через значне підвищення артеріального тиску. Пріоритетом у цьому випадку є зупинка кровотечі, найчастіше хірургічним шляхом.

Немає чітко визначеної (на основі наукових досліджень) межі, до якої слід підвищувати артеріальний тиск, але здається, що відповідним значенням систолічного артеріального тиску є 80–90 мм рт.ст., можливе підтримання САТ на рівні приблизно 60 мм рт.ст. Деякі рекомендації використовують ступінь перфузії органів як показник кількості перелитої рідини.

Винятком є травми голови, де бажаний артеріальний тиск має залежати від значення ВЧТ.

Література

Дивіться також