Чи тривале вживання азитромицину знижує ризик загострення астми?

Обговорення статті: Hiles S.A. i співавт.: Does maintenance azithromycin reduce asthma exacerbations? An individual participant data meta-analysis. European Respiratory Journal 2019; 54: 1901381

Скорочення: ГК — глюкокортикостероїди, IRR (incidence rate ratio) — співвідношення частоти випадків захворювання, ДІ — довірчий інтервал, ЕМД — екстреної медичної допомоги

Вступ: макроліди — це антибіотики з протизапальними властивостями. Їх використання може бути корисним для запобігання загостренням астми.

Методика: метааналіз даних індивідуальних пацієнтів

Популяція: метааналіз включав 3 дослідження (n = 604), в яких хворі на астму були рандомізовані на дві групи: осіб, які вживали азитроміцин або плацебо, протягом принаймні 8 тижнів. За пацієнтами проводилося спостереження щодо появи загострення астми протягом 6 місяців після початку лікування.

Загострення астми визначали як початок вживання пероральних глюкокортикостероїдів або збільшення дози, яка досі застосовувалася, прийом антибіотика з приводу респіраторної інфекції, поступлення в лікарню або відвідування відділення ЕМД через загострення астми.

Втручання та контроль: аналіз проводився щодо всіх пацієнтів, а також у наступних підгрупах:

 • нееозинофільна астма: <3 % еозинофілів у мокротинні або відсутність еозинофілії периферичної крові (<300/мкл)

 • еозинофільна астма: >3 % еозинофілів у мокроті або наявність еозинофілії периферичної крові (>300/мкл)

 • тяжка астма — вимагає лікування високими дозами ГК (>1000 мкг флютиказону або еквіваленту) плюс другий контролюючий лікарський засіб та/або системний ГК для контролю симптомів або неконтрольована астма попри це лікування.

Результати: у пацієнтів, які приймають азитроміцин, виявлено зниження ризику загострення астми (IRR 0,61, 95% ДІ, 0,49–0,78). Зниження частоти загострень було подібним у всіх аналізованих підгрупах: нееозинофільна астма (IRR 0,61, 95% ДІ 0,45–0,82), еозинофільна астма (IRR 0,63, 95% ДІ 0,44–0,92) та тяжка астма (IRR 0,69, 95% ДІ 0,52–0,92).

Окремо проаналізувавши різні визначення загострення було встановлено, що пацієнти з еозинофільної підгрупи, які вживали азитроміцин, мали менший ризик прийому пероральних глюкокортикостероїдів, а пацієнти з нееозинофільною та тяжкою астмою мали нижчий ризик загострень, що потребували антибіотикотерапії.

Висновки: Цей метааналіз виявив нижчий ризик загострення астми у пацієнтів, які приймають азитроміцин. Азитроміцин добре переносився.