Асцит

Надмірне накопичення вільної рідини у черевній порожнині (в нормі ≈150 мл).

Патомеханізм та причини

Головні механізми: підвищений тиск y системі ворітної вени, гіпоальбумінемія, надмірна продукція рідини, порушення відтоку лімфи.

Причини: цироз печінки (≈80 %), новоутворення (≈10 %), серцева недостатність, туберкульоз, захворювання підшлункової залози, ідіопатичний асцит в осіб, що перебувають на гемодіалізі, пошкодження лімфатичної протоки, хламідійний перитоніт, нефротичний синдром, ексудативна ентеропатія, системний червоний вовчак, гіпотиреоз, тромбоз портальної вени, синдром Бадда-Кіарі, філяріоз, синдром Мейгса.

Класифікація асциту в залежності від об'єму рідини:

1) легкий (1-й ступінь) — виявляється тільки за допомогою УЗД;

2) помірний (2-й ступінь) — можна виявити при об'єктивному обстеженні; об'єм рідини >500 мл;

3) тяжкий (3-й ступінь) — живіт напружений, із згладженням пупка або пупковою грижею. Задишка вказує на те, що в черевній порожнині накопичилось ≈15 л рідини.

Діагностика

1. Суб'єктивне та об'єктивне обстеження: симптоми основного захворювання. На портальну гіпертензію як основну причину асциту вказують: розширення вен черевної стінки внаслідок розвинутого колатерального порто-кавального кровообігу (між пупковою веною та венами черевної стінки або між нижньою брижовою веною та параректальними сплетіннями) та збільшення селезінки. Мала печінка щільної консистенції вказує на цироз; нерівна і тверда — неопластичні зміни.

2. Допоміжні дослідження

1) візуалізаційні дослідження — УЗД та КТ з метою підтвердження наявності вільної рідини у черевній порожнині, оцінки її кількості, оцінки розмірів, структури та вогнищевих утворень печінки, виявлення ознак портальної гіпертензії, збільшення селезінки, патології інших органів черевної порожнини;

2) дослідження асцитичної рідини (отриманої шляхом лапароцентезу →розд. 24.11) — визначення концентрації альбуміну, загального білкa, глюкози, тригліцеридів, білірубіну та активності ЛДГ й амілази; аналіз кількості та типу клітин (діагностика спонтанного бактеріального перитоніту, неопластичні клітини); посів (у разі підозри на спонтанний бактеріальний перитоніт або туберкульоз). Визначення причини асциту на підставі дослідження асцитичної рідини →розд. 27.6.

Лікування

Етіотропна терапія. За наявності показань — терапевтичний лапароцентез.