Асцит

Накопичення вільної рідини у черевній порожнині. 

Етіологія та патогенез

Головні механізми: портальна гіпертензія, гіпоальбумінемія, запальні або неопластичні зміни очеревини, порушення відтоку лімфи з органів черевної порожнини.

Причини: цироз печінки (≈75 %), новоутворення (≈10 %), серцева недостатність, туберкульоз, панкреатит, ідіопатичний асцит в осіб, які перебувають на гемодіалізі, пошкодження лімфатичної протоки, нефротичний синдром, ексудативна ентеропатія, системний червоний вовчак, гіпотиреоз, інфекційні захворювання (амебіаз, трихінельоз, бруцельоз, сальмонельоз, хламідіоз, хвороба Уіппла), тромбоз портальної вени, синдром Бадда-Кіарі, синдром Мейгса, травма, хірургічне ушкодження лімфатичної протоки або сечоводу.

Класифікація асциту залежно від об’єму рідини:

1) легкий (1-й ступінь) — невелика кількість рідини, яку можна виявити за допомогою УЗД;

2) помірний (2-й ступінь) — помірне збільшення окружності живота, асцит можна виявити під час фізикального обстеження;

3) тяжкий/масивний (3-й ступінь) — значне збільшення окружності живота, можна зауважити його напруження зі згладженістю пупка або пупковою килою.

Діагностика

1. Суб’єктивне та об’єктивне обстеження: симптоми основного захворювання (напр., інші симптоми декомпенсації цирозу печінки, симптоми серцевих захворювань або  онкологічного захворювання, під час якого відбулася перитонеальна дисемінація). При фізикальному обстеженні може спостерігатися відчуття коливання та притуплення опуклості під час перкусії над рідиною, межі якої зміщується при зміні положення тіла. На портальну гіпертензію як основну причину асциту вказують: розширення вен черевної стінки внаслідок розвинутого колатерального порто-кавального кровообігу (між пупковою веною та венами черевної стінки або між нижньою брижовою веною та параректальними сплетіннями) та збільшення селезінки. Мала печінка щільної консистенції вказує на цироз; тверда та з вузлуватою поверхнею — неопластичні зміни.

2. Допоміжні дослідження

1) візуалізаційні дослідження — УЗД та КТ, дозволяють підтвердити наявність вільної рідини у черевній порожнині, визначення її кількості, а також часто з’ясування її причини (цироз печінки, пухлина яєчника);

2) дослідження асцитичної рідини (отриманої шляхом лапароцентезу →розд. 24.11) — визначення концентрації альбуміну, загального білкa, глюкози, тригліцеридів, білірубіну та активності ЛДГ й амілази; аналіз кількості та типу клітин (діагностика спонтанного бактеріального перитоніту, неопластичні клітини); посів (за підозри на спонтанний бактеріальний перитоніт або туберкульоз). Визначення причини асциту на підставі дослідження асцитичної рідини →розд. 27.6.

Лікування

Етіотропна терапія. За наявності показань — терапевтичний лапароцентез.