українська
Polski
English
Español
русский
портал для лікарів
портал для лікарів
Гострий синдром порушень вуглеводного, жирового, білкового та водно-електролітного обмінів та кислотно-лужної рівноваги, які виникають внаслідок раптового та значного дефіциту інсуліну. Характерною ознакою є присутність кетонових тіл у сироватці крові та сечі. Може розвинутись при кожному з типів ЦД, часто є першою маніфестацією ЦД 1-го типу. Дефіцит інсуліну призводить до надмірної продукції глюкози у печінці за рахунок глюконеогенезу та масивного ліполізу з утворенням кетонових тіл. Наслідками цього є: гіперглікемія, глюкозурія, осмотичний діурез, зневоднення, електролітні порушення (особливо гіперкаліємія, при співіснуючому внутрішньоклітинному дефіциті калію) та метаболічний ацидоз. Провокуючі фактори: переривання інсулінотерапії (напр., внаслідок захворювання ШКТ, яке призвело до утримання від їжі) або неправильне її застосування, інфекції (бактеріальні, вірусні, грибкові), гострі серцево-судинні захворювання (інфаркт міокарда, ішемічний інсульт), пізнє діагностування ЦД 1-го типу, панкреатит, зловживання алкоголем, вагітність, усі стани, які призводять до раптового зростання потреби в інсуліні.
1. Cуб'єктивні симптоми: надмірна спрага, сухість у роті, поліурія, слабкість, відчуття втоми та сонливість, порушення свідомості до коми включно, запаморочення та біль голови, нудота, блювання, біль у животі, біль у грудній клітці.
2. Об'єктивні симптоми: гіпотонія, тахікардія, пришвидшене та глибоке, а пізніше, поверхневе дихання, симптоми зневоднення (зниження маси тіла, зменшення еластичності шкіри), зниження сухожильних рефлексів, запах ацетону з рота, гіперемія обличчя, знижений тонус очних яблук, підвищене напруження м’язів черевної стінки (як при перитоніті).
Діагноз встановлюємо на основі результатів лабораторних досліджень →табл. 13.3-1. У хворих, які приймають інгібітор SGLT‑2, глікемія може бути в нормі (еуглікемічний ацидоз).
|
Легкий |
Помірний |
Тяжкий | |
|
глікемія у ммоль/л (мг/дл) |
>13,9 (>250) |
>13,9 (>250) |
≥22,2 (≥400) |
|
pH артеріальної крові |
7,25–7,30 |
7,00–7,24 |
<7,0 |
|
концентрація гідрокарбонатів в сироватці крові (ммоль/л) |
15–18 |
10–15 |
<10 |
|
кетонові тіла в сечі і/або сироватці крові |
присутні |
присутні |
присутні |
|
аніонний інтервал (ммоль/л)а |
>10 |
>12 |
>12 |
|
порушення свідомості |
хворий притомний |
хворий притомний, може бути дезорієнтованим |
кома |
|
a Розрахована за формулою, у якій використовують виміряну, а не скориговану концентрацію натрію: концентрація в сироватці Na+ (ммоль/л) – [Cl– (ммоль/л) + HCO3– (ммоль/л)]. | |||
Кетоз при голодуванні (немає гіперглікемії), алкогольний кетоацидоз (глікемія рідко >13,9 ммоль/л [250 мг/дл], концентрація гідрокарбонатів ≥18 ммоль/л), лактацидоз (глікемія не є дуже підвищеною, домінують симптоми шоку, підвищена концентрація молочної кислоти в сироватці крові), коми (уремічна, печінкова, мозкова, при яких, часом, виникає гіперглікемія), метаболічний ацидоз із збільшеним аніонним інтервалом >20 ммоль/л (отруєння етиленгліколем, метанолом, паральдегідом та саліцилатами).
1. Проведення регідратації — необхідно перелити 6–10 л розчинів в/в впродовж 24 год:
1) 1000 мл 0,9 % NaCl в/в впродовж 1 год;
2) 500 мл/год 0,9 % NaCl в/в протягом наступних 4-х год;
3) у подальшому 250 мл/год 0,9 % NaCl в/в включно до нормалізації рівноваги кислотно-лужного обміну;
4) коли глікемія <13,9 ммоль/л (250 мг/дл) → додатково призначте в/в інфузію 5 % розчину глюкози 100 мл/год (при посиленому катаболізмі – напр., інфекція, гіпертиреоз, вагітність – застосовуйте в/в інфузію 10 % розчину глюкози 70 мл/год);
5) після додання розчину глюкози, якщо минуло ≥24 год від початку лікування, потрібно зменшити швидкість в/в інфузії 0,9 % NaCl до 150 мл/год;
6) у випадку гіпернатріємії >150 ммоль/л → застосуйте 0,45 % NaCl до моменту її ліквідації — розрахуйте реальну (скориговану) концентрацію натрію, використовуючи формулу: скоригована концентрація Na (ммоль/л) = визначена концентрація Na (ммоль/л) + 2 × [(концентрація глюкози в ммоль/л — 5,6)/5,6]; у разі, якщо 0,45 % NaCl недоступний, можна через один в/в катетер приєднати 2 інфузійні розчини: 0,9 % NaCl і воду для ін’єкцій, та розпочати інфузію з однаковою швидкістю.
2. Зменшення гіперглікемії — слід розпочати в/в інсулінотерапію (застосовується інсулін короткої дії):
1) спочатку ввести в/в 0,1 ОД/кг маси тіла (4–8 ОД);
2) слід негайно розпочати постійну в/в інфузію 0,1 ОД/кг маси тіла/год (4–8 ОД/год) та щогодини моніторувати глікемію;
3) необхідно зберігати постійне зниження глікемії до рівня 2,8–3,9 ммоль/л/год (50–70 мг/дл/год), макс. до 5,6 ммоль/л/год (100 мг/дл/год), змінюючи дози інсуліну; якщо протягом 1 год не вібулось очікуване зниження глікемії → збільште дозу інсуліну (можна подвоїти), знову оцініть ефективність лікування через 1 год та, відповідно, модифікуйте дозу інсуліну. При глікемії <13,9 ммоль/л (250 мг/дл) доєднайте в/в інфузію 5% глюкози.
3. Поповнення дефіциту калію:
1) якщо каліємія ≤5,5 ммоль/л, почніть в/в введення KCl:
a) <3 ммоль/л → 25 ммоль/год KCl (інфузія через центральний катетер або через дві периферичні вени), на годину припиніть введення інсуліну;
б) 3–4 ммоль/л → 15–20 ммоль/год KCl;
в) 4–5 ммоль/л → 10–15 ммоль/год KCl;
г) 5–5,5 ммоль/л → 5–10 ммоль/год KCl;
2) якщо каліємія >5,5 ммоль/л → не вводьте KCl, але заплануйте частий контроль; необхідно пам'ятати про те, що дефіцит калію проявляється у ході лікування інсуліном та посилюється рівномірно зі збільшенням pH (після компенсації ацидозу за допомогою гідрокарбонату натрію слід пам'ятати про поповнення KCl).
4. Компенсація ацидозу:
1) ацидоз легкого та помірного ступеня компенсується в міру наводнення, введення інсуліну та вирівнювання порушень водно-електролітного балансу;
2) гідрокабонат натрію вводьте лише при pH артеріальної крові <6,9 (i лише до моменту, коли pH досягне 7,0); дозування →розд. 19.2.1; на початку, зазвичай, 0,5–1,0 ммоль/кг маси тіла в/в; слід бути обережним, щоб не ввести ЛЗ позасудинно.
5. Знайдіть причину, яка спровокувала розвиток даного стану, та розпочніть відповідне лікування (напр. антибіотикотерапію у разі інфекції).
Початково визначте концентрацію кетонових тіл в крові і/або в сечі; щогодини контролюйте глікемію у капілярній крові або плазмі; кожні 1–2 год — артеріальний тиск, пульс, дихання, стан свідомості, баланс рідини, а також кожні 2 год концентрацію калію в сироватці, якщо >5,5 ммоль/л; кожні 4 год — концентрацію калію в сироватці, концентрацію натрію (скориговану з врахуванням рівня глікемії), показники газового складу артеріальної або венозної крові (частіше, якщо pH <7,0); кожні 8 год вимірюйте температуру тіла.
Під час лікування ацидозу та кетоацидотичної коми можуть розвинутись небажані реакції:
1) раптова гіпокаліємія;
2) гіпернатріємія, яка може викликати: набряк легень з дихальною недостатністю та набряк головного мозку (у разі його виникнення призначте манітол у в/в інфузії [пацієнту з вагою 70 кг переливаємо протягом 15–20 хв 350–700 мл 20 % розчину маннітолу]; причиною набряку головного мозку може бути занадто швидке зниження глікемії);
3) гіперглікемія — внаслідок передчасного припинення інфузії інсуліну;
4) гіпоглікемія;
5) гіперхлоремія — внаслідок надмірного введення NaCl;
6) ниркова недостатність;
7) тромбоемболічні ускладнення.
