IgM-нефропатія (первинна)

IgM-нефропатія зазвичай проявляється мікрогематурією або періодичною гематурією і протеїнурією (нефротичний синдром у 50 % випадків). Артеріальний тиск у початковій фазі захворювання у більшості хворих нормальний.

Лікування: у пацієнтів з легкою формою (субнефротична протеїнурія з мікрогематурією та періодичною гематурією) лікування таке ж, як і при IgA-нефропатії з такою ж клінічною картиною. Для лікування нефротичного синдрому застосовують преднізон (преднізолон) у дозі 60 мг/добу або 120 мг кожного другого дня протягом 2–3 міс., а протягом наступних 3 міс. поступово знижують дозу до 15 мг/добу і застосовують її протягом 6 міс. У ≈50 % пацієнтів, які лікуються таким чином, протеїнурія зменшується до субнефротичних значень, а іноді повністю зникає. У випадку рецидиву на фоні зниження дози преднізону (преднізолону) застосовують циклофосфамід, хлорамбуцил або циклоспорин, як при хворобі мінімальних змін →розд. 14.5.6.

Прогноз: у деяких пацієнтів із стійкою нефротичною протеїнурією IgM-нефропатія може трансформуватись у фокальний сегментарний гломерулосклероз →розд. 14.5.7 і призвести до ниркової недостатності протягом декількох років. IgM-нефропатія характеризується схильністю до рецидивів нефротичної протеїнурії.