Неускладнений цистит

ВИЗНАЧЕННЯвгору

Запалення сечового міхура у жінок з нормальною будовою і функцією сечостатевої системи та без порушень місцевих і загальносистемних механізмів захисту (тобто без факторів ризику розвитку інфекції сечовивідних шляхів [ІСШ] →розд. 14.10.1), викликані типовими для ІСШ мікроорганізмами.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКАвгору

Найчастіше дизурія, полакіурія і бiль в надлобковій ділянці, іноді нетримання сечі і гематурія (у ≈40 % випадків), а також болючість при пальпації в надлобковій ділянці. Підтверджується лейкоцитурія і зазвичай бактеріурія >105 КУО/мл (у частини пацієнтів 102–104 КУО/мл). Без лікування триває від кількох до кільканадцяти днів. Візуалізаційні дослідження і посів сечі, зазвичай, виконують тільки тоді, якщо симптоми не минають під час лікування або рецидивують протягом 1–4 тиж.

ЛІКУВАННЯвгору

1. Неспецифічне лікування →розд. 14.10.1.

2. Антимікробна терапія:

1) ЛЗ першого ряду — п/о нітрофурантоїн 100 мг 2 × на день протягом 3–5 днів, котримоксазол 960 мг 2 × на день протягом 3 днів, триметоприм 100 мг 2 × на день протягом 3–5 днів, фосфоміцин 3,0 г одноразово, півмецилінам 400 мг 2 × на день протягом 3–7 днів. Якщо на даній території стійкість E. coli до котримоксазолу є >20 % → призначте замість котримоксазолу і триметоприму інший ЛЗ першого вибору, фторхінолон (протягом 3 днів: ципрофлоксацин 250 мг 2 × на день, норфлоксацин 400 мг 2 × на день, або офлоксацин 200 мг 2 × на день), або ЛЗ другого ряду.

2) ЛЗ другого ряду — п/о амоксицилін з клавулоновою кислотою 625 мг 2 × на день протягом 3–7 днів, цефаклор 250 мг 3 × на день протягом 3–7 днів, амоксицилін 500 мг 3 × на день протягом 7–10 днів (не призначайте з метою емпіричного лікування).

Якщо підозрюєте супутній гострий пієлонефрит (напр., дизуричні симптоми, що тривають >5–7 днів, біль у поперековій ділянці без іншої очевидної причини, непідтверджене підвищення температури тіла, але суб’єктивне відчуття гарячки) → з метою емпіричного лікування призначте фторхінолон.

3. Контроль після лікування: пацієнткам без клінічних симптомів після лікування не рекомендується виконувати контрольні дослідження.