Інфікування сечовивідних шляхів дріжджоподібними грибками (кандидурія)

Кандидурія діагностується на основі виявлення в 2-х посівах сечі грибків виду Candida. Фактори ризику: цукровий діабет, катетер в сечовому міхурі, антибіотикотерапія. Присутність грибків роду Candida в сечі зазвичай свідчить про колонізацію, а не про інфекцію. На підставі кількісного результату посіву сечі і лейкоцитурії не можна диференціювати ці 2 клінічні ситуації. Безсимптомна кандидурія не вимагає лікування, за винятком пацієнтів з ослабленим імунітетом або тих, яким заплановані інвазивні процедури в межах сечових шляхів. Зазвичай зникає після видалення катетера з сечового міхура або закінчення антибіотикотерапії. Якщо є показання до подальшого утримання катетера в сечовому міхурі → замініть катетер або розгляньте доцільність багатократної катетеризації сечового міхура, замість постійного знаходження в ньому катетера. Кандидурія може бути симптомом інфікування нирок, яке майже завжди має гематогенний характер і клінічно протікає в формі множинних мікроабсцесів нирок, що візуалізуються при КТ. Зазвичай, тоді з’являється кандидемія.

Лікування безсимптомної кандидурії у пацієнтів, у яких проводиться урологічна операція: флуконазол 400 мг/добу п/о протягом 7–14 днів або амфотерицин В в/в 0,3–0,7 мг/кг протягом кількох днів до і після операції.

Лікування симптомного циститу: флуконазол 200 мг/добу (3 мг/кг) протягом 2 тиж., а при резистентності до флуконазолу → флуцитозин в/в 25 мг/кг 4 × на день протягом 7–10 днів або амфотерицин В в/в 0,3–0,7 мг/кг протягом кількох днів.

Лікування симптомної кандидурії у людей з нейтропенією: як кандидемії →розд. 18.3.2.2.