Артрит при неспецифічних ентероколітах

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Артрит, що позв’язаний із перебігом виразкового коліту (ВК →розд. 4.19) i хвороби Крона (ХК →розд. 4.20). Етіологія невідома.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

1. Периферична форма: переважно супутня загостренням ентероколіту; має гострий, мігруючий, асиметричний перебіг; найчастіше уражаються колінні і гомілковостопні суглоби; ревматоїдний фактор відсутній; ерозій або деформацій суглобів загалом не виявляють; більшість суглобових змін розвивається через декілька років від появи запальних змін у кишківнику. Типи ураження периферичних суглобів:

тип 1 — олігоартритичний (уражені ≤5 суглобів), гострий перебіг, може випереджати появу змін у ШКТ, переважно минає впродовж 10 тиж., часто супутніми є позакишкові прояви, напр., вузлувата еритема;

тип 2 — поліартритичний (>5 суглобів), зазвичай відсутній зв'язок із загостренням хвороби кишківника, хронічний перебіг (місяці, роки), без позакишкових проявів, за винятком увеїту;

тип 3 — аксіальні зміни є супутніми до периферичного ураження суглобів.

2. Аксіальна форма: у частини хворих, незважаючи на наявність радіологічних змін, типових для сакроілеїту, хронічний запальний біль крижової ділянки не виявляється, а в інших хворих при типових симптомах відсутні радіологічні зміни. У 10–20 % хворих клінічна і радіологічна картина нагадує АС.

3. Ураження інших органів при ВК/ХК →розд. 4.19 i розд. 4.20.

ДІАГНОСТИКА

Допоміжні дослідження

1. РГ: при периферичній формі без ерозивних змін; у <10 % хворих ерозивні зміни в п'ястно-фалангових або плесно-фалангових суглобах (від РА відрізняється асиметричністю змін і ураженнями лише декількох суглобів). При аксіальній формі — як при АС.

2. Дослідження синовіальної рідини: при периферичній формі має запальний характер.

3. Лабораторні дослідження: підвищення концентрації маркерів запалення (в т. ч. СРБ), тромбоцитоз, анемія хронічних захворювань.

Діагностичні критерії

1) діагностика ВК або ХК;

2) ознаки периферичного артриту або сакроілеїту і спондиліту (при аксіальній формі вимагається підтвердження уражень за допомогою візуалізаційних досліджень.

Диференційна діагностика

1. Периферична форма: РА з нетиповим перебігом, інфекційний артрит, реактивний артрит, ПсА (→табл. 16.11-2).

2. Аксіальна форма: інші спондилоартропатії.

ЛІКУВАННЯ

Лікування основного захворювання

Периферична форма (але не аксіальна) минає одночасно із зменшенням інтенсивності змін у кишківнику під впливом лікування ВК або ХК, особливо із застосуванням кортикотерапії.

Лікування уражень суглобів

1. Фізіотерапія: відіграє основну роль у збереженні мобільності, особливо при аксіальній формі. 

2. Фармакологічне лікування: препарати, дозування, протипоказання і небажані ефекти ХМАРП →табл. 16.1-6).

1) парацетамол або трамадол із метою контролю болю; уникайте НПЗП (підвищують ризик загострення запальних змін кишківника);

2) сульфасалазин — ХМАРП першого вибору при ураженні периферичних суглобів, не впливає на аксіальні зміни, ані на ентезит;

3) ГК внутрішньосуглобово при олігоартриті, іноді парентерально впродовж короткого часу, якщо розвинеться ураження периферичних суглобів і спостерігається добра відповідь на кортикотерапію (ГК, що застосовують при лікуванні хвороби кишківника, не гальмують рентгенологічного прогресування аксіальних уражень);

4) інгібітори ФНП (інфліксимаб, адалімумаб, голімумаб [тільки ВК]) мають корисний вплив як на кишкові симптоми ХК та ВК, так і на суглобові (периферичні та аксіальні) прояви. Етанерцепт не впливає на перебіг запальних захворювань кишківника  та іноді викликає загострення змін у кишківнику. Досвід використання інгібіторів ФНП при ВК є більш обмеженим, а результати досліджень, порівнюючи до ХК, є недостатньо добрими. Якщо протягом тривалого часу аксіальні зміни домінують над кишковими змінами, можуть з’явитися підстави для встановлення діагнозу АС чи аксіальної спондилоартропатії; у такому випадку, окрім наведених вище інгібіторів ФНП, виправданим може бути призначення також цертолізумабу.

ПРОГНОЗ

Аксіальна форма призводить до інвалідності і погіршення якості життя. Периферична форма зазвичай не призводить до тривалих порушень і деформацій суглобів.