Жовта гарячка

Етіопатогенезвгору

1. Етіологічний фактор: вірус жовтої лихоманки (yellow fever virus — YFV), що належить до роду Flavivirus родини Flaviviridae.

2. Патомеханізм →розд. 18.1.10.1.

3. Резервуар і шлях передачі: резервуар — примати (мавпи і люди). Вірус в основному передається комарами роду Aedes spp. Виділяють 3 цикли передачі YFV:

1) лісовий, в якому вірус передається між мавпами і комарами, що живуть у тропічних джунглях (без участі людини). Відсутність повідомлень про захворювання людей у таких районах не означає, що немає загрози жовтої лихоманки. Людина може заразитися під час подорожі до тропічних лісів, де відбувається передача YFV.

2) міський, де вірус передається між людьми, переважно за участі комарів виду Aedes aegypti;

3) проміжний (саванний), що зустрічається в Африці на межі тропічних лісів, де вірус передається від мавп до людини і між людьми через комарів роду Aedes spp.

Теоретично можлива передача інфекції між людьми гематогенним шляхом, але наразі такого випадку не зафіксовано.

4. Фактори ризику зараження: перебування в місцях передачі YFV та експозиція до укусів комарів. Ризик зростає враз із підвищенням температури і вологості повітря, в сезон дощів або у вогнищі міської епідемії. Ризик для тих, хто подорожує у тропіки, залежить від інтенсивності передачі в регіоні призначення, характеру поїздки та періоду експозиції.

5. Інкубаційний період та період заразливості: 3–6 днів після укусу комара. Хвора людина в період вірусного навантаження (перші 3–4 дні після появи симптомів) може бути джерелом інфікування комара.

Епідеміологіявгору

Жовта лихоманка спостерігається ендемічно або епідемічно в тропічних регіонах Африки та Центральної і Південної Америки. Щорічна кількість випадків жовтої лихоманки оцінюється в 200 000, 90 % з яких в Африці. Більшість YFV-інфекцій у людей пов’язана з лісовим або проміжним (саванним) циклом передачі YFV, але також можливі міські епідемії, які регулярно виникають в Субсахарській Африці та іноді в Центральній і Південній Америці. Жовта лихоманка рідко зустрічається у мандрівників через обов’язкову вакцинацію перед поїздкою до багатьох країн із ризиком YFV. Середній ризик зараження неімунізованої людини під час 2-тижневого перебування в Західній Африці становить 50/100 000 мандрівників, а в Південній Америці — 5/100 000.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГвгору

Перебіг YFV-інфекції у більшості людей безсимптомний. У решти пацієнтів у першій фазі захворювання переважають нехарактерні симптоми з раптовим початком: гарячка, озноб і головний біль. Деякі пацієнти відзначають біль у попереку, м’язах, слабкість, нудоту, блювання і запаморочення. При фізикальному обстеженні виявляється симптом Фаже (відсутність прискорення ритму серця під час гарячки). Найчастіше самопочуття інфікованих поліпшується протягом декількох днів. У ≈15 % пацієнтів протягом 48 год після зникнення симптомів розвивається рецидив і прогресування захворювання. У цій фазі інфекції зазвичай спостерігаються гарячка, нудота і блювання, біль в епігастрії, жовтяниця і ознаки ниркової недостатності. При тяжких інфекціях виникають кровотечі зі слизових оболонок і місць ін’єкцій, поліорганна недостатність і шок.

Діагнозвгору

Допоміжні дослідження

1. Визначення етіологічного фактора:

1) молекулярні тести (ЗТ-ПЛР; матеріал: кров) під час вірусемії;

2) виділення вірусу з крові при вірусемії;

3) серологічні дослідження — визначення антитіл IgM та IgG. Для інтерпретації результату важливий анамнез щодо попередніх щеплень проти жовтої лихоманки через наявність антитіл проти YFV класу IgM навіть через багато років після вакцинації. Можливі перехресні реакції з антитілами проти інших флавівірусів (напр., вірусу денге). Позитивні результати серологічних тестів повинні бути підтверджені тестом нейтралізації (plaque reduction neutralization test — PRNT).

2. Інше: відхилення у результатах лабораторних показників залежать від стадії інфекції. Спочатку зазвичай спостерігається лейкопенія, на 2-му тиж. захворювання частіше спостерігається лейкоцитоз. Характерні: подовження протромбінового часу, АЧТЧ, тромбоцитопенія, підвищення концентрації продуктів розпаду фібрину. У хворих з тяжким перебігом виявляють лабораторні ознаки ураження нирок та підвищення активності АЛТ і АСТ. Гіпербілірубінемія може виникнути вже на 3-й день хвороби, але найчастіше вона виникає в кінці 1-го тижня.

Діагностичні критерії

Діагноз ставиться на основі позитивних результатів молекулярних або серологічних тестів після відповідної інтерпретації (див. вище). Негативний результат молекулярного тесту не виключає жовтої лихоманки.

Диференційна діагноcтика

інші вірусні геморагічні лихоманки, вірусний гепатит, малярія, рикетсіози, інші флавівірусні інфекції, чикунгунья, лептоспіроз, черевний тиф, токсичне ураження печінки

Лікуваннявгору

Етіотропне лікування

Не існує.

Симптоматична терапія

Використовуйте жарознижуючі та знеболюючі засоби (парацетамол; уникайте застосування ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП). Хворі з тяжким перебігом жовтої лихоманки потребують лікування у відділенні інтенсивної терапії (гемодіаліз, ШВЛ).

ПРОГНОЗвгору

Летальність при супутніх порушеннях функції печінки і нирок становить 20–50 %. Ризик смерті підвищується за наявності шоку, гострої ниркової недостатності, тяжких порушень згортання крові, коми, судомних нападів. Реконвалесценція після тяжкого перебігу жовтої лихоманки займає багато тижнів. Іноді летальні випадки настають навіть через кілька тижнів після зникнення симптомів захворювання, вони пов’язані з ураженням міокарда і аритміями.

Профілактикавгору

Специфічні методи

Вакцинація: обов’язкова або рекомендована для мандрівників (→розд. 18.11.2.14).

Неспецифічні методи

1. Захист від комарів: профілактика полягає в уникненні укусів комарів (→розд. 18.13) та ліквідація місць їх гніздування в тропіках.

2. Самоізоляція пацієнтів: не потрібна, у пацієнтів під час вірусемії слід застосовувати засоби захисту від укусів комарів (напр., госпіталізація в герметичному приміщенні з кондиціонером, москітна сітка для ліжка), щоб запобігти подальшій передачі.

3. Засоби індивідуального захисту, що використовуються медичними працівниками: стандартні.

Обов’язок повідомлення РСЕС:

так