Кандидоз (молочниця, кандидіаз) поверхневий

Визначення та етіопатогенезвгору

1. Етіологічний фактор: Інфекція викликається грибами роду Candida, найчастіше Candida albicans →розд. 18.3.2.2.

2. Резервуар та шлях передачі: →розд. 18.3.2.2.

3. Фактори ризику: на додаток до системних факторів (→розд. 18.3.2.2) розвитку кандидозу порожнини рота сприяють: механічні пошкодження, зниження слиновиділення, використання зубних протезів. Кандидозу шкірних складок сприяє носіння повітронепроникаючого одягу, часте змочування кистей рук (міжпальцевий кандидоз, кандидоз нігтів рук). Рефрактерні до лікування, постійно рецидивні кандидозні інфекції шкіри та слизових оболонок виникають у осіб з дефектною клітинною імунною відповіддю при хронічному шкірно-слизовому кандидозі.

4. Інкубаційний період та період заразливості →розд. 18.3.2.2.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГвгору

1. Кандидоз порожнини рота: причиною уражень найчастіше є розмноження сапрофітних дріжджоподібних грибів. Резервуаром дріжджоподібних грибів у ротовій порожнині є: язик (середня частина дорсальної поверхні) і слизова оболонка щік та піднебіння. Акрилові частини зубних протезів також заселені дріжджоподібними грибами. Розрізняють первинний і вторинний кандидоз (напр., при ендокринопатії та імунодефіциті).

Клінічні різновиди кандидозу порожнини рота:

1) еритематозний (атрофічний) кандидоз — найпоширеніша форма; різко обмежені червоні плями, найчастіше на спинці язика. У місцях висипань спостерігається атрофія ниткоподібних бородавок. Ураження також можуть локалізуватися на слизовій оболонці щік, губ, горла та піднебіння. Ураження ясен свідчить про значний імунодефіцит. Пацієнти можуть відчувати пекучий біль.

2) псевдомембранозний кандидоз (молочниця) — ураження можуть бути обмеженими або охоплювати всю ротову порожнину. Спостерігаються білі або жовтуваті м’які нальоти, що складаються з бластоспор, псевдогіфів грибів та епітеліальних клітин. По периферії виникає еритема. Після стирання білого нальоту залишається червона поверхня слизової оболонки з кровоточивими точками. Хворі скаржаться на сухість і печіння в роті, а також на порушення смаку.

3) хронічний гіперпластичний кандидоз (грибкова лейкоплакія) — зустрічається рідко; сприятливими факторами є: куріння сигарет, використання зубних протезів, імуносупресія. Хворобливі висипання — це папули і вузлики з зернистою поверхнею, тверді, які неможливо видалити шпателем, білого, кремового або червоного кольору. Ураження локалізуються в центрі на дорсальній поверхні язика, на піднебінні, зазвичай під пластиною протеза або на слизовій оболонці щік.

4) протезний стоматит — має клінічну картину еритематозного та гіперпластичного кандидозу. Зустрічається у 15–65 % людей із зубними протезами. Ураження розташовані на твердому піднебінні під пластиною протеза. Розрізняють три стадії перебігу захворювання: спочатку червоні точки в локалізації устя слинних залоз піднебіння, потім еритема твердого піднебіння і, нарешті, папілярна гіперплазія слизової в цій ділянці.

2. Ангулярний хейліт: найчастіше зустрічається у осіб >50 років, коли слина накопичується в кутиках рота через в’ялість шкірних складок, у разі поганої гігієни порожнини рота, після лікування антибіотиками або при дефіциті вітаміну В. Цьому сприяє використання зубних протезів. Зазвичай інфекція змішана — кандидозно-бактеріальна (C. albicans, Staphylococcus aureus). Ураження включають почервоніння слизової оболонки та шкіри в куточках рота, тріщини та виразки і струпи.

3. Вульвовагінальний кандидоз: найчастіше кандидоз розвивається через розмноження та поширення сапрофітних дріжджоподібних грибів у піхві. Також можливі зараження під час сексуальних контактів. Вульвовагінальний кандидоз може бути першим симптомом цукрового діабету. Ураження включають почервоніння та набряк слизової оболонки, сироподібні виділення, виражений свербіж (у 90 % хворих), печіння, іноді дизурію. Додаткова поява неприємного запаху свідчить про змішану бактеріальну інфекцію. У 5 % жінок з вульвовагінальним кандидозом діагностують рецидивну форму захворювання, що визначається, як мінімум 4 інфекції на рік, не пов’язані з антибіотикотерапією.

4. Кандидоз головки та крайньої плоті: ураження розташовані на голівці та в борозні. Спочатку це дрібні везикули і пустули на еритематозно зміненій основі, потім висипання зливаються і утворюють еритематозну поверхню, що сочиться, іноді з білим нальотом. Можлива інфекція уретри з набряком і почервонінням отвору уретри, гнійними виділеннями та дизуричними симптомами. Кандидоз головки і крайньої плоті може бути першим симптомом цукрового діабету.

5. Кандидозне інтертриго: ураження локалізуються в міжсідничній складці, навколо заднього проходу, в пахових, інфрамамарних складках, проміжках між пальцями рук і ніг. Спочатку спостерігається тьмяно-біла поверхня, на якій потім виникають відшарування і утворюються темно-червоні, блискучі, вологі, болючі ерозії. Вогнище захворювання відокремлене від здорової шкіри облямівкою відшарованого епідермісу. Навколо спостерігаються еритематозно-ексфоліативні сателітні ураження.

6. Пелюшковий кандидоз у немовлят: інфекція спричинена дріжджоподібними грибками, присутніми в калі. Патогенетичне значення мають також подразнення і мацерація шкіри, викликані іншими факторами, що містяться в калі і сечі. Еритематозні ураження більшої інтенсивності спостерігаються в глибині шкірної складки в пахових ділянках та міжсідничній складці. На поверхні утворюються дрібні пустули. Навколо спостерігаються сателітні висипання — папули та еритематозні бляшки з поверхневим злущуванням.

7. Кандидоз нігтьових валиків і пластинок: ураження включають пароніхію, відокремлення епоніхія, набряк, почервоніння нігтьового валика з супутньою болючістю. Інфікування матриксу нігтя викликає дистрофію пластинки. Поверхня нігтьової пластинки стає шорсткою, тьмяною, з поперечними борознами. У 70 % випадків уражаються нігті рук.

Діагностикавгору

Допоміжні дослідження

Діагноз ставлять на підставі клінічної картини та позитивного результату мікологічного дослідження. Пряма мікроскопія (10 % KOH) може бути інформативною. Наявність бластоспор і псевдогіфів виявляють у 50–70 % хворих. Мікологічне культивування слід проводити, якщо клінічні симптоми вказують на кандидоз, а результат прямої мікроскопії є негативним, а також коли клінічні симптоми зберігаються протягом тривалого часу або рецидивують, незважаючи на лікування.

У разі інфекцій, локалізованих в ділянці зовнішніх статевих органів, показано одночасне обстеження на можливе співіснування інфекції, викликаної найпростішими або бактеріями.

Диференційна діагностика

1. Кандидоз порожнини рота: афти, плоский лишай, лейкоплакія.

2. Кандидозні попрілості: бактеріальні попрілості, дерматофітні інфекції, еритразма.

3. Кандидоз нігтів: бактеріальна пароніхія, дерматофітний оніхомікоз, псоріаз нігтів.

Лікуваннявгору

Примітка: місцеве протигрибкове лікування слід застосовувати у випадках з менш вираженим перебігом, а системне протигрибкове лікування — у пацієнтів, які не реагують на місцеве лікування, при рецидивних інфекціях або у пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Лікування кандидозу порожнини рота

→розд. 18.3.2.2.

Лікування вульвовагінального кандидозу

Етіотропне лікування:

1) місцеве лікування — використовують таблетки і вагінальні свічки, а також креми, що містять: полієнові антибіотики (ністатин, натаміцин), похідні азолу (→лікування дерматофітій стопи, розд. 18.3.1.1), йодні дезінфікуючі засоби, борна кислота, лактобактерії. Місцева терапія, залежно від дози ЛЗ, може полягати в одноразовому застосуванні або тривати до кільканадцяти днів.

2) системне лікування (варіанти) — флуконазол 150 мг п/о одноразово, ітраконазол 200 мг п/о 2 дози в 1-й день або 100 мг п/о 2 × на день протягом 3 днів.

Лікування рецидивного вагінального кандидозу: крім лікування гострої інфекції, розгляньте можливість профілактики протягом 6 міс.; варіанти: ністатин (1 вагінальна таблетка впродовж 4 днів після менструації протягом 6 міс.), клотримазол (2 вагінальні таблетки по 100 мг 2 × на тиж. протягом 6 міс.), флуконазол (150 мг п/о кожні 3 дні, всього 3 дози, в подальшому підтримуюча доза 150 мг п/о 1 ×/тиж. протягом 6 міс.), ітраконазол (200 мг або 400 мг п/о) 1 ×/міс. впродовж 6 міс.).

Вагітним жінкам не призначайте похідні азолу місцево в І триместрі вагітності, а п/о — протягом всієї вагітності та лактації.

Лікування кандидозу нігтів

Етіотропне лікування:

1) місцеве лікування — креми та гелі, що містять полієнові антибіотики, похідні азолу (→лікування дерматофітії стопи, розд. 18.3.1.1), циклопірокс;

2) системне лікування (варіанти): ітраконазол (200 мг п/о 2 × на день протягом 7 днів, потім повторно після 3-тижневої перерви), флуконазол (150 мг п/о 1 × на тиждень, поки не відросте здоровий ніготь).

Лікування кандидозних попрілостей

Причинне лікування: пудри або креми, що містять полієнові антибіотики, похідні азолу (→лікування дерматофітії стопи, розд. 18.3.1.1), циклопірокс. ЛЗ застосовують 2–3 × на день протягом 2–4 тиж. і продовжують протягом 7 днів після зникнення уражень.

Профілактикавгору

Специфічні методи

Відсутні.

Неспецифічні методи

Дотримання особистої гігієни.

Обов’язок повідомлення РСЕС:

Немає.