Аскаридоз

ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

1. Збудник: аскарида людська (Ascaris lumbricoides) — круглий черв’як (нематода) довжиною 15–35 см, що паразитує в тонкому кишечнику людини. Зараження відбувається шляхом проковтування інвазійних яєць (тобто тих, що перебували протягом відповідного часу у ґрунті з необхідною для розвитку інвазійної личинки вологістю та температурою [оптимально 25 °C, тоді процес дозрівання яєць триває ≈3 тиж.]) → в тонкій кишці личинка, що звільнилася з яйця (так звана рабдитоподібна личинка), проникає в стінку травного тракту і потрапляє в портальний кровотік →проходячи через печінку (де попередньо дозріває) і праві камери серця, потрапляє в легені (з альвеолярних капілярів проникає в просвіт альвеол, де двічі линяє) → по бронхіальному дереву мігрує в гортань і глотку, звідки після проковтування потрапляє в тонкий кишечник, де досягає зрілості і живе 1–2 роки. Через 2–3 міс. після зараження самка починає відкладати велику кількість яєць, які екскретуються з калом. 

2. Резервуар і шляхи передачі: резервуар — людина; інфекція поширюється через їжу (овочі та фрукти, часто з плантацій, удобрених людськими екскрементами) або брудні руки, контаміновані яйцями аскарид (забруднені ґрунтом).

3. Фактори ризику: вживання немитих сирих овочів і фруктів (напр., полуниці з плантацій, удобрених екскрементами людини), геофагія.

4. Інкубаційний період та період заразливості: від зараження до появи легеневих симптомів — 4–16 днів, а до досягнення повної зрілості і появи яєць у калі — 2–3 місяці. Хвора людина не є заразною для людей, які з нею контактують. У вологому ґрунті яйця зберігають інвазійні властивості протягом 7–10 років (стійкі до заморожування); пошкоджуються тривалим прямим сонячним промінням і температурою >40 °С. 

Епідеміологіявгору

Аскаридоз широко поширений у всьому світі; інфіковано ≈25 % населення, а в деяких регіонах (Африка, деякі країни Азії) >50 % населення. У Європі захворюваність значно нижча. 

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГвгору

Клінічний перебіг інфекції залежить від інтенсивності інвазії. Якщо вона невелика, то аскаридоз зазвичай протікає безсимптомно, можуть спостерігатися нехарактерні скарги з боку шлунково-кишкового тракту, такі як дискомфорт у черевній порожнині і зміна ритму випорожнень. При більшій інвазії виникають типові легеневі симптоми, а іноді — коли кількість статевозрілих особин дуже велика — також ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, що потребують хірургічного втручання. 

1. Легенева фаза аскаридозу: під час міграції личинок у легені можуть спостерігатися: продуктивний кашель, іноді гарячка. Зазвичай при аускультації легенів змін не спостерігається. При оглядовій РГ грудної клітки можна виявити мігруючі тіні (відповідають запальним інфільтратам); аналіз периферичній крові демонструє еозинофілію (раніше синдром Леффлера →розд. 3.14.5); іноді кропив’янка. У бронхоальвеолярних змивах знаходять кристали Шарко-Лейдена. 

2. Кишкова фаза аскаридозу: дискомфорт або біль у животі (іноді характерний для коліки), рідше нудота. Масова інвазія (>60 аскарид) також може спричинити втрату маси тіла та гіпотрофію, механічну кишкову непрохідність, апендицит і дивертикуліт. При проникненні паразитів в стінку кишечника (рідко) може розвинутися перитоніт. Появі перфорації кишківника сприяють виразки тонкої кишки, напр., при черевному тифі або туберкульозі. 

3. Гепатобіліарний аскаридоз: глисти можуть проникати в жовчні або панкреатичні протоки і викликати запальні симптоми із застоєм жовчі (холангіт) або панкреатичного соку (гострий панкреатит). Описані випадки абсцесу печінки, розташованого в тому місці, у якому в жовчних протоках була мертва аскарида. 

Діагностикавгору

Виявлення яєць аскарид у калі при мікроскопічному дослідженні (прямий мазок свіжого калу або згущеного у формаліні). Тест проводиться ≥3 рази з інтервалом у 2–3 дні. Дослідження калу не виявляє незрілих аскарид або окремих самців паразита (немає яєць). У 3 % випадків аскаридоз діагностується при виявленні дорослих глистів у калі або блювотних масах. 

Диференційна діагноcтика

Інші гельмінтози, напр. ентеробіоз (диференціюють за допомогою мікроскопічного дослідження яєць) та інші причини диспепсії, болю в животі  (→розд. 1.7) або захворювання жовчовивідних шляхів (вирішальним для діагностики є мікроскопічне дослідження калу).

Лікуваннявгору

Етіотропне лікування

1. Лікуйте будь-яку інфекцію (навіть безсимптомну). При змішаних інвазіях спочатку лікують аскаридоз, а потім інші гельмінтози. Оскільки дослідження калу не виявляє незрілих аскарид, обґрунтованим вважається емпіричне лікування пацієнтів із підозрою на аскаридоз. 

2. Антипаразитарне лікування:

1) лікування першої лінії — мебендазол п/о 100 мг 2 × день протягом 3 днів або 500 мг п/о одноразово або альбендазол п/о 400 мг одноразово натще (незалежно від віку);

2) препарат другої лінії — пірантел п/о 10 мг/кг (макс. 1 г/день) в одноразовій дозі (рекомендовано, напр., вагітним або годуючим груддю).

Якщо під час лікування лабораторно підтвердженого аскаридозу дорослого паразита не вдалося екскретувати, терапію доцільно повторити. 

3. Оперативне лікування (лапаротомія та видалення аскарид): показано при ускладненнях →вище.

Симптоматична терапія

У легеневій фазі аскаридозу → інгаляційний β2-міметик, можливо глюкокортикостероїд п/о. У цій фазі не використовуйте протипаразитарні ЛЗ, оскільки немає впевненості щодо їх ефективності проти легеневих личинок, а клінічний перебіг інфекції на ранніх стадіях рідко буває тяжким. Призначте контроль калу через кілька місяців і відповідне лікування, якщо підтвердиться ентеральна форма захворювання. 

Моніторингвгору

Критерій виліковності: відсутність яєць аскарид у 3-кратному дослідженні калу через 2 тиж. після лікування.

Профілактикавгору

Специфічні методи

Відсутні.

Неспецифічні методи

1. Миття рук перед їжею та після контакту з землею.

2. Профілактика геофагії у дітей.

3. Ретельне миття фруктів і овочів, уникнення вживання продуктів невідомого походження.

4. Боротьба з удобрюванням плантацій  овочевих і плодових культур екскрементами людини (можливість епідемії). Яйця аскарид стійкі до заморожування і можуть зберігати свої інвазійні властивості в ґрунті протягом кількох років; вони гинуть під час термічної обробки.  

Зобов’язання звітувати перед РСЕС:

Відсутнє.