Ізотонічне зневоднення

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Дефіцит води у організмі, який протікає з нормальною ефективною молярністю (ізотонією) рідин організму. Причиною є втрата ізотонічних рідин: через ШКТ, нирки, шкіру (опіки); втрата крові; внаслідок затримки рідини у третьому просторі (напр., у черевній порожнині).

Клінічна картина та діагностика

Виникають: симптоми гіповолемії (зниження артеріального і центрального венозного тиску, тахікардія), симптоми ішемії центральної нервової системи (ЦНС), олігурія (преренальна ГНН), сухість слизових оболонок, сухість і зниження еластичності шкіри. В критичних випадках — гіповолемічний шок. Діагностика базується на виявленні патологічного процесу, що призвів до втрати рідини (з анамнезу або в даний час), а також ознак зневоднення і гіповолемії, а іноді — преренальної гострої ниркової недостатності →розд. 14.1. Диференційна діагностика: всі патологічні процеси, які супроводжуються гіпотензією — кардіальні, церебральні причини, отруєння та ін.

ЛІКУВАННЯ

1. Переливання втраченої рідини (кров, плазма, ізотонічні розчини електролітів) у об'ємі, що дорівнює попереднім і поточним втратам.

2. Інтенсивне лікування причини зневоднення.