Гіпертонічне зневоднення

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Дефіцит води у організмі, який протікає зі збільшеною ефективною молярністю (гіпертонія) рідин організму. Причини: недостатнє надходження води (найчастіше — у пацієнтів без свідомості); втрата води через легені (гіпервентиляція) або гіпотонічних рідин через шкіру, ШКТ або нирки (нецукровий діабет, осмотичний діурез, спричинений глюкозурією). Підвищений осмотичний тиск позаклітинної рідини спричиняє дифузію води з внутрішньоклітинного до позаклітинного простору, що призводить до зменшення і внутрішньоклітинного простору (зневоднення клітин).

Клінічна картина та діагностика

Клінічні прояви залежать від ступеню дегідратації клітин ЦНС і важкості гіповолемії, а ключове значення має час, за який розвинулось зневоднення. У випадку повільного розвитку гіпертонічного зневоднення симптоми з боку ЦНС є менш вираженими. Проявляються ознаки зневоднення (сухість слизових оболонок і шкіри, гіпотензія, тахікардія, олігурія), ознаки гіпертонії (сильне відчуття спраги), а також симптоми з боку ЦНС (сплутаність свідомості, галюцинації, гіпертермія). Діагностика базується на виявленні патологічного процесу, що призвів до втрати рідини у організмі (у анамнезі або у даний момент), симптомів зневоднення, гіповолемії, гіпернатріємії та підвищення осмоляльності сироватки крові.

ЛІКУВАННЯ

Переливання гіпотонічних розчинів:

1) п/о → розчини, які не містять глюкози, напр., чай без цукру, питна вода;

2) в/в → інфузія гіпотонічних розчинів (за винятком стану гіпотензії → до моменту нормалізації тиску необхідно переливати ізотонічні розчини) проводиться повільно, так, щоб зниження гіперосмолярності поза- і внутрішньоклітинних середовищ відбувалося одночасно (надмірно швидке вирівнювання гіперосмолярності позаклітинної рідини загрожує розвитком набряку мозку). Детальна тактика, як при гіпернатріємії →розд. 19.1.3.2.