Гігантоклітинний артеріїт

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Артеріїт, часто гранулематозний, що виникає переважно в осіб похилого віку. Характерним є ураження гілок дуги аорти, найчастіше відгалужень зовнішньої сонної артерії, але можуть бути ураженими усі артерії (відповідно до частоти ураження): скроневі, вертебральні, задні війкові артерії, очна, внутрішня сонна, зовнішня сонна артерія, центральна артерія сітківки. Назва «скроневий артеріїт» не є придатною, оскільки запалення скроневої артерії виникає не у всіх хворих, а  може спостерігатись також і при інших варіантах васкуліту.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Симптоми: у більшості хворих — субфебрильний стан або лихоманка (може сягати 40 °C і домінувати у клінічній картині), слабкість, втрата апетиту, втрата маси тіла; у 2/3 хворих біль голови зазвичай у скроневій або потиличній (якщо уражені потиличні артерії) ділянках, постійний, викликає порушення сну, не зникає повністю під впливом анальгетиків; болючий набряк поверхневої скроневої артерії, яку, зазвичай, виразно видно під шкірою, часто гіперемованою; у ≈1/2 хворих (при ураженні гілок зовнішньої сонної артерії) спостерігається «переміжна кульгавість» язика і поява на ньому болючих виразок, а також  «переміжна кульгавість» жувальних м’язів внаслідок ішемії («переміжна кульгавість» нижньої щелепи); у 30 % пацієнтів очні симптоми — диплопія, транзиторна сліпота, погіршення зору, яке прогресує до часткової або повної його втрати, внаслідок ураження, в основному, війкових артерій або центральної артерії сітківки. Рідко — симптоми транзиторної ішемічної атаки абоінсульту, полі- та мононейропатії. Артеріїт може призвести до утворення аневризми та її розриву; може ускладнюватися розшаруванням аорти. У 50 % хворих супутньою є ревматична поліміалгія →розд. 16.9.

У зв'язку з ризиком втрати зору вперше діагностовану хворобу треба розцінювати як невідкладний стан в офтальмології. Симптоми, наявність яких вказує на вищий ризик тривалої сліпоти: транзиторна сліпота (передує тривалій втраті зору в 44 % пацієнтів), «переміжна кульгавість» нижньої щелепи, аномалії скроневої артерії при об'єктивному обстеженні.

ДІАГНОСТИКА

Допоміжні дослідження

1. Дослідження крові: прискорена ШОЕ (зазвичай >100 мм/год, але ШОЕ в межах норми не виключає захворювання), підвищення рівня білків гострої фази (СРБ, фібриноген), анемія хронічних захворювань, реактивний тромбоцитоз, незначне підвищення активності печінкових ферментів, особливо лужної фосфатази (у ≈30 %).

2. Візуалізаційні дослідження: залежно від локалізації — УЗД з доплерівським дослідженням і МРТ можуть виявити запальні зміни в скроневій артерії; УЗД, традиційна артеріографія, КТ і КТ-ангіографія, МРТ і МР-ангіографія виявляють ураження великих артерій. Ці методи дозволяють виявити ускладнення — аневризми або розшарування артерії.

3. >Гістологічне дослідження біоптату скроневої артерії: золотий стандарт у діагностиці, важливо зробити біопсію не пізніше 1–2 тиж. від початку лікування; негативний результат не дозволяє виключити хворобу.

Діагностичні критерії

Діагноз ставиться на підставі клінічної картини і результатів допоміжних досліджень →вище; діагностувати захворювання нескладно у типових випадках з ураженням скроневої артерії.

Наявність ≥3-х з 5-ти критеріїв за ACR (диференціює гігінтоклітинний артеріїт від інших васкулітів): вік ≥50-ти років; поява локалізованого болю голови; болючість при натисканні на скроневу артерію або ослаблена її пульсація; ШОЕ ≥50 мм/год; позитивний результат біопсії артерії.

Диференційна діагностика

Інші системні васкуліти →розд. 16.8.

ЛІКУВАННЯ

1. ГК: лікування вибору — преднізолон (преднізон) п/о 1 мг/кг/добу (макс. 60 мг/добу) або інший ГК в еквівалентній дозі, до моменту зникнення симптомів і нормалізації ШОЕ (зазвичай, впродовж 2–4 тиж.; перевірте ШОЕ через 1 тиж. від початку лікування). У випадку очних симптомів можете застосувати метилпреднізолон в/в 500–1000 мг протягом 3 днів підряд (перевага над п/о ГК не задокументована). Дозу преднізолону знижуйте кожні 1–2 тиж., макс. на 10 % добової дози (зазвичай, до 5–10 мг/добу) і продовжуйте лікування впродовж 1–2 років. У випадку рецидиву симптомів поверніться до останньої ефективної дози. Застосовуйте профілактику остеопорозу →розд. 16.16. У хворих з дуже високим ризиком появи ускладнень кортикотерапії (напр., хворих на цукровий діабет або тяжку артеріальну гіпертензію) розгляньте доцільність додаткового призначення метотрексату 7,5–15 мг/тиж. з метою зниження дози ГК. 

2. У більшості хворих застосовуйте тривале лікування ацетилсаліциловою кислотою у низькій дозі.