Атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікардія (вузлова реципрокна тахікардія, АВВРТ [AVRNT])

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Пароксизмальна тахікардія, яка виникає внаслідок циркуляції імпульсу збудження в АВ-вузлі швидким шляхом з довшим рефрактерним періодом і повільним шляхом з коротшим рефрактерним періодом. Частіше має місце у осіб без органічного ураження серця.

Види:

1) типова і найчастіша — повільний шлях є антероградним коліном петлі re-entry, а швидкий шлях — ретроградним коліном петлі (повільно-швидка тахікардія);

2) атипова — антероградне проведення збудження відбувається швидким шляхом, а ретроградне — повільним (швидко-повільна тахікардія);

3) рідкісна — обидва коліна петлі тахікардії формує тканина, що повільно проводить збудження (повільно-повільна тахікардія).

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Зазвичай з’являється у молодому віці. Напади серцебиття з раптовим початком і завершенням, зазвичай добре переносяться, оскільки немає органічного ураження серця, а частота ритму, в основному, становить ≤170–180/хв. Пароксизми також можуть бути частими (навіть декілька щодня), довготривалими і вимагати госпіталізації.

ДІАГНОСТИКА

ЕКГ: типову АВВРТ характеризує відсутність чіткого зубця P, якій зливається з комплексом QRS, або знаходиться безпосередньо за ним; тривалість зубця Р є короткою (40 мс). При атиповій АВВРТ інтервал RP є довгим, зубець Р знаходиться перед наступним комплексом QRS і є негативним у відведеннях ІІІ і AVF.

ЛІКУВАННЯ

Невідкладне лікування

Переривання пароксизму АВВРТ →рис. 2.6-4.

Тривале лікування

1. Хворі з часто рецидивуючими пароксизмами АВВРТ, які не погоджуються на абляцію і бажають тривало приймати пероральні ЛЗ → застосуйте дилтіазем, верапаміл або β-блокатор. Пропафенон, флекаїнід і аміодарон застосовують рідко, у зв’язку з ризиком проаритмії. Дозування ЛЗ →табл. 2.6-4.

2. Хворі з рідко виникаючими, але тривалими пароксизмами аритмії → можна зважити призначеня «таблетки в кишені» (дилтіазем 120 мг + пропранолол 80 мг).

3. Хворі зі слабко вираженими симптомами, з епізодами АВВРТ, які рідко виникають та самостійно минають, не вимагають лікування.

4. Хворі, які погано переносять тахікардію, з рецидивами аритмії і суттєво вираженими симптомами, або хворі зі слабко вираженими симптомами, що добре переносяться, і які прагнуть цілком ліквідувати аритмію → показана черезшкірна абляція повільного шляху — найефективніший метод лікування, низький (0,5–1 %) ризик АВ-блокади з необхідністю імплантації стимулятора.