Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.
Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.
Зробіть пожертвуРізні порушення ритму з різноманітними механізмами, клінічною картиною і прогнозом.
1. Фізіологічна синусова тахікардія: прискорений синусовий ритм >100/хв (з зубцями P на ЕКГ — позитивними у відведеннях II, III, aVF і двофазними або негативними у V1) у відповідь на фізіологічний (фізичне навантаження, емоційний стрес) або патологічний (лихоманка, гіповолемія, анемія, серцева недостатність, гіпертиреоз, феохромоцитома, дія ЛЗ) подразник.
2. Неадекватна синусова тахікардія: прискорення синусового ритму без чіткого зв’язку з навантаженням чи невідповідно до його рівня, у зв’язку з емоційним фактором, хворобою або дією ліків. Є наслідком підвищеного автоматизму синусового вузла і порушень його вегетативної регуляції; найчастіше спостерігається у жінок середнього віку.
3. Синоатріальна реципрокна тахікардія: варіант пароксизмальної надшлуночкової тахікардії, викликається циркуляцією хвилі збудження в межах синусового вузла. Доволі часто причиною є структурна хвороба серця.
4. Синдром постуральної ортостатичної тахікардії: збільшення ЧСС під час переходу у вертикальне положення більш ніж на 30 за хвилину, тривалістю більше 30 с і без ортостатичної гіпотензії (падіння систолічного артеріального тиску більш ніж на 20 мм рт. ст.).
1. Неадекватна синусова тахікардія: клінічна картина різноманітна — може протікати без будь-яких симптомів, або спричинити повну втрату працездатності. Найчастіші симптоми (які не є пароксизмальними): посилене серцебиття, біль у грудній клітці, задишка, запаморочення і пресинкопе).
2. Синоатріальна реципрокна тахікардія: пароксизмальні і типові для інших форм пароксизмальної тахікардії симптоми; синкопе виникає рідко, оскільки частота ритму рідко перевищує 180 за хв.
1. Неадекватна синусова тахікардія: необхідно виключити загальносистемну причину. На ЕКГ резистентна (>100/хв) синусова тахікардія впродовж дня, графіка зубців Р не відрізняється від таких при синусовому ритмі, надмірна реакція у відповідь на фізичну активність, а також нормалізація частоти ритму в нічний час.
2. Синоатріальна реципрокна тахікардія: діагностика на підставі ЕКГ і ЕФД; викликається і припиняється програмованою стимуляцією передсердь, припиняється під впливом масажу каротидного синусa або після введення аденозину.
1. Неадекватна синусова тахікардія: корисним є застосування івабрадину. Можете також розглянути доцільність призначення β-блокатора — у монотерапії або у комбінації з івабрадином. β‑блокатори та блокатори кальцівих каналів часто мають низьку ефективність або погано переносяться. Черезшкірну абляцію проводять рідко, у найбільш резистентних до лікування випадках.
2. Синоатріальна реципрокна тахікардія: при нападах — процедури, які підвищують тонус вагусного нерва, для тривалого лікування можете розглянути — βблокатори, верапаміл або дилтіазем (дозування ЛЗ →табл. 2.6-3); у стійких до лікування випадках розгляньте у симптомних пацієнтів проведення черезшкірної абляції.
3. Синдром постуральної ортостатичної тахікардії: розгляньте можливість запровадження регулярної програми фізичних вправ із поступовим збільшенням навантаження; можете розглянути адекватну гідратацію (>2–3 л/добу) і вживання 10–12 г NaCl щодня, а також застосування мідодріну, низьких доз неселективного β-блокатора, піридостигміну або івабрадину.