Синусові тахіаритмії

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Різні порушення ритму з різноманітними механізмами, клінічною картиною і прогнозом.

1. Фізіологічна синусова тахікардія: прискорений синусовий ритм >100/хв у відповідь на фізіологічний (фізичне навантаження, емоційний стрес) або патологічний (лихоманка, гіповолемія, анемія, серцева недостатність, гіпертиреоз, феохромоцитома, дія ЛЗ) подразник.

2. Неадекватна синусова тахікардія: тривале прискорення синусового ритму без зв’язку зі ступенем навантаження чи непропорціональне до нього. Є наслідком підвищенного автоматизму синусового вузла і його патологічної автономної регуляції; найчастіше спостерігається у жінок середнього віку.

3. Рецидивуюча синусова тахікардія: варіант пароксизмальної надшлуночкової тахікардії, викликається циркуляцією хвилі збудження в межах синусового вузла. Доволі часто причиною є органічна хвороба серця.

4. Синдром ортостатичної тахікардії: наслідок дисфункції вегетативної системи.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

1. Неадекватна синусова тахікардія: клінічна картина різноманітна — може протікати без будь-яких симптомів, або спричинити повну втрату працездатності. Найчастіші симптоми (які не є пароксизмальними): серцебиття, біль у грудній клітці, задишка, запаморочення і пресинкопе).

2. Рецидивуюча синусова тахікардія: пароксизмальні і типові для інших форм пароксизмальної тахікардії симптоми; синкопе виникає рідко, оскільки частота ритму рідко >180/хв.

ДІАГНОСТИКА

1. Неадекватна синусова тахікардія: необхідно виключити загальносистемну причину. На ЕКГ резистентна (>100/хв) синусова тахікардія впродовж дня, форма зубців Р не відрізняється від таких при синусовому ритмі, надмірна реакція у відповідь на активність, а також нормалізація частоти ритму в нічний час. 

2. Рецидивуюча синусова тахікардія: діагностика на підставі ЕКГ і ЕФД; викликається і припиняється програмованою стимуляцією передсердь, припиняється під впливом масажу каротидного синусa або після введення аденозину.

ЛІКУВАННЯ

1. Неадекватна синусова тахікардія: корисним є застосування івабрадину. Можете також розглянути доцільність призначення β-блокатора — у монотерапії або у комбінації з івабрадином. β‑блокатори та блокатори кальцівих каналів часто мають низьку ефективність або погано переносяться. Черезшкірну абляцію проводять рідко, у найбільш резистентних до лікування випадках.

2. Рецидивуюча синусова тахікардія: при нападах — процедури, які підвищують тонус вагусного нерва, для тривалого лікування — β-блокатори, верапаміл, дилтіазем і, навіть, дигоксин чи аміодарон (дозування ЛЗ →табл. 2.6-4); у стійких до лікування випадках можете зважити проведення черезшкірної абляції.