Окис вуглецю (чадний газ)

Оксид вуглецю (CO) утворюється у результаті неповного згорання природного газу (також бутану або пропану з балону) у несправних пальниках (в основному, у газових колонках) або у погано провітрюваних приміщеннях, а також при згоранні вугілля, коксу або нафти у печах (а також дров у камінах) з несправними димоходами. Входить до складу диму котрий утворюється при пожежі (разом із іншими газами — ціанідами, оксидами сірки та азоту). CO з'єднується з гемоглобіном у 250 разів легше, ніж кисень — утворюється карбоксигемоглобін (HbCO), який не може транспортувати кисень, наслідком чого є гіпоксія — разом з цитохромоксидазою, що погіршує транспорт електронів у дихальному ланцюзі і призводить, поміж іншого, до утворення вільних радикалів та пошкодження мембранних структур клітин. Смертельна доза залежить від концентрації СО в повітрі, яке вдихається, часу експозиції, дихальної активності (накопичення отрути); загрозу для життя складає концентрація 1000 часток на мільйон (0,1 %), концентрація 1500 часток на мільйон (0,15 %) швидко приводить до летального наслідку.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

1. Симптоми гострого отруєння: біль голови (найчастіше) і головокружіння, нудота, блювота, порушення рівноваги і орієнтації, слабість, втома, тахікардія, аритмії, гіпотензія, порушення свідомості аж до коми, судоми; симптоми ішемії серцевого м'язу (навіть у осіб без ішемічної хвороби серця); шкіра — зазвичай синьо-бліда (яскраво-червоне забарвлення спостерігається лише після смерті або при найважчих отруєннях). 

2. Допоміжні дослідження: концентрація HbCO (відсоток від загального Hb; не завжди віддзеркалює важкість отруєння; під час інтерпретації результатів слід приймати до уваги час, який минув після евакуації пацієнта з атмосфери токсичного вогнища), концентрація електролітів, сечовини і креатиніну у сироватці, глікемія, моніторинг ЕКГ (при наявності ознак ішемії міокарду та у пацієнтів із захворюванням серця у анамнезі → визначіть концентрацію маркерів пошкодження серцевого м'язу), психоневрологічне обстеження. Пульсоксиметрія має обмежену ефективність, оскільки карбоксигемоглобін і оксигемоглобін мають схожі оптичні властивості.

ЛІКУВАННЯ

1. Припиніть вплив CO та забезпечте безпеку: провітрювання приміщень та відключення доступу газу до пальника (колонки), евакуація потерпілого із зараженої атмосфери, надання непритомному зі спонтанним диханням безпечного положення →розд. 2.1 та захист від переохолодження.

2. Антидот: кисень. Нормобаричну оксигенотерапію (кисень слід подавати через маску з резервуаром →розд. 24.20) розпочинають відразу, як тільки виникла підозра на отруєння чадним газом, також і на догоспітальному етапі; продовжують у стаціонарі, з контролем лабораторних показників (аналіз газів артеріальної крові, концентрація лактату у сироватці крові, карбоксигемоглобін крові). У пацієнтів з дихальною недостатністю → штучна вентиляція легень з подачею 100 % кисню. Окрім нормобаричної оксигенотерапії при тяжких неврологічних порушенях та відсутності клінічного поліпшення → зважте можливість гіпербаричної оксигенотерапії (ГБО), з умовою, що транспортування до барокамери не пов’язане з додатковою загрозою для життя пацієнта (ГБО після 24 год від моменту отруєння не виправдана). Гіпербаричну оксигенотерапію призначають вагітним з концентрацією COHb >25%, незалежно від клінічного стану, а при концентрації COHb >15 % (але <25 %) — якщо зберігаються неврологічні та/або кардіологічні порушення.

3. Симптоматичне лікування: підтримуйте основні функції організму та коригуйте виникаючі порушення.