Екзогенний алергічний альвеоліт (ЕАА)

Допоможіть нам допомагати!

Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.

Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.

Зробіть пожертву

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Гетерогенна група захворювань, які виникають внаслідок повторюваної дії на дихальні шляхи різних органічних молекул або низькомолекулярних хімічних сполук, здатних викликати у схильної особи генералізовану імунопатологічну реакцію (з участю комплексів антиген-антитіло, активацією комплементу і розвитком клітинної відповіді), що веде до пошкодження легень. Сьогодні відомо ≈200 факторів, що можуть викликати ЕАА (у т. ч. антигени, які містяться у зігнилому сіні, білок з пташиного посліду та пір’я).  До виникнення захворювання можуть призвести і інші чинники, напр., пестициди чи вірусна інфекція.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Раніше розрізняли 3 форми АА: гостру, підгостру та хронічну. З огляду на тяжкість діагностики підгострої форми частина експертів на сьогодні виділяє лише гостру і хронічну форми, а в межах хронічної окремо виділяють фіброзну форму.

1. Гостра форма (зворотна): розвивається впродовж 2–9 год після контакту з алергеном. Симптоми: кашель, задишка, гарячка, озноб, артралгії та погане самопочуття; тахіпное, тахікардія та крепітація у нижніх відділах обох легень. Симптоми зникають без лікування впродовж кількох днів або кількох тижнів. При повторному контакті з малими дозами антигену виникає задишка при фізичному навантаженні, кашель, інколи субфебрилітет. Також можуть виникати загострення, не пов'язані з додатковим контактом з антигеном. Симптоми, які розвивалися поступово впродовж кількох тижнів або місяців, раніше описували як підгостру форму.

2. Хронічна форма (незворотна): розвивається впродовж місяців чи років і веде до пневмофіброзу. Симптоми: непомітний початок — поступово наростає задишка при фізичному навантаженні та сухий кашель, у частини пацієнтів симптоми нагадують бронхіт (продуктивний кашель, свистяче дихання або відчуття стискання в грудях); тахіпное, крепітація у нижніх відділах легень, інколи пальці у вигляді «барабанних паличок» та симптоми хронічної дихальної недостатності.

ДІАГНОСТИКА

Першочергове значення має ретельно зібраний анамнез: контакт з алергеном (професія, домашні тварини, хоббі, користування зволожувачами і сауною, житлові умови), схожі симптоми у співмешканців.

Допоміжні дослідження

1. Лабораторні дослідження: при гострій формі – лейкоцитоз з нейтрофілією, підвищення рівня СРБ у сироватці, пришвидшена ШОЕ, наявність специфічних преципітуючих антитіл до причинного алергену у сироватці (їх наявність свідчить лише про факт експозиції); при хронічній формi — у сироватці зберігаються преципітуючі антитіла, часто підвищена концентрація IgG, показники гострої фази запалення можуть незначно зростати.

2. Візуалізаційні дослідження

1) РГ грудної клітки — при гострій формі зміни можуть не виявлятися, можуть спостерігатися двобічні обширні ділянки затемнень типу матового скла, або альвеолярна консолідація в основному середніх і верхніх легеневих полів, інколи — тонкі ретикулярні зміни; при хронічній формі — дифузні неоднорідні ретикулярні і лінійні затемнення, які зберігаються впродовж місяців і років, локалізуються, в основному, у середніх і верхніх легеневих полях, інколи спостерігається картина сотової легені;

2) КТВР — при гострій формі — дифузні ділянки затемнення за типом «матового скла», дифузні дрібні, слабо відмежовані інтралобулярні вузлики, вогнища «повітряної пастки», мозаїчна картина, викликана значною неоднорідністю густини паренхіми (поєднання ділянок затемнень за типом «матового скла» і ділянок зниженої густини, спричинених повітряною пасткою); при хронічний формі — ретикулярні зміни і тракційні бронхоектази у середніх легеневих полях; при вираженому фіброзі — зміни за типом «стільникової легені», переважно у верхніх частках (у багато пацієнтів з хронічною формою, поряд з ознаками фіброзу легень спостерігаються описані вище зміни, що характерні для гострої форми).

3. Функціональні дослідження: як правило, зниження TLCO (виникає на ранній стадії хвороби), рестриктивні зміни (незначні на ранній стадії захворювання), при проведенні тесту з 6-хвилинню ходьбою — скорочення дистанції та гіпоксемія.

4. Бронхоскопія: БАЛ виявляє збільшення клітинних елементів, збільшення відсотка лімфоцитів (до 70 % при гострій), з переважанням CD8+.

5. Біопсія легені: трансбронхіальна біопсія змін, відібраних на підставі КТВР-картини, а у разі її неінформативності — у пацієнтів з хронічною формою АА, якщо необхідно диференціювати з іншими хворобами, які вимагають іншого лікування — зважте необхідність хірургічної біопсії.

Діагностичні критерії

1) точний діагноз — ідентифіковано відповідальний антиген (або присутні специфічні антитіла), картина КТВР є типовою, а під час БАЛ підтверджено лімфоцитоз;

2) імовірний або можливий діагноз — ідентифіковано відповідальний антиген або присутні специфічні антитіла, навіть якщо картина КТВР є атиповою та під час БАЛ відсутний лімфоцитоз; в таких випадках зважте біопсію легені (якщо хворий не дає згоди на це дослідження → зважте провокаційний тест з підозрюваним антигеном [якщо є доступним] або в середовищі, у якому виникають симптоми захворювання);

3) малоймовірний діагноз — невідповідність усім критеріям точного діагнозу.

ЛІКУВАННЯ

1. Гостра форма: після усунення контакту з антигеном минає без лікування впродовж кільканадцяти тижнів. При тяжких проявах → призначте преднізон п/о 0,5 мг/кг/добу (40–60 мг/добу) впродовж 1–2 тиж., надалі зменшуйте дозу аж до відміни препарату впродовж 4–6 тиж. Лікування дихальної недостатності →розд. 3.1.1.

2. Хронічна форма: при тяжкому або прогресуючому перебігу призначте преднізон (преднізолон) 0,5 мг/кг/добу впродовж 4 тиж., надалі впродовж 2 міс. поступово зменшуйте дозу до підтримуючої. У випадку непереносимості преднізону (преднізолону), або якщо не можна зменшити дозу, додатково призначте азатіоприн або мікофенолат мофетилу.Через 6 міс. оцініть ефект від проведеної терапії і продовжуйте лікування лише у разі позитивної динаміки за даними об’єктивних досліджень. У пацієнтів з ознаками бронхообструкції на спірограмі або зі стійкий кашлем — слід зважити лікування інгаляційним ГК або β2-міметиком (ефективність не підтверджена). У випадку стійкої тяжкої дихальної недостатності слід зважити можливість трансплантації легені або обох легень.