Гемороїдальна хвороба

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

Гемороїдальна хвороба — симптоматичне збільшення гемороїдальних вузлів.

Гемороїдальні вузли — це судинні артеріовенозні кавернозні структури в анальному каналі, розташовані під слизовою оболонкою над гребінчастою лінією, які допомагають ущільнювати анус і утримувати гази.

Вважається, що захворювання є результатом співіснування кількох факторів, пов’язаних із дієтою, способом життя, професійною діяльністю, фізичним навантаженням, вагітністю та пологами, а також анатомічних (вікове розслаблення зв’язок Паркса, яке призводить до того, що гемороїдальні вузли виступають за межі анального каналу).

Розрізняють 4 ступені гемороїдальної хвороби:

І — збільшення вузлів без їх випадання назовні;

ІІ — вузли випадають назовні під час випорожнення, але самостійно вправляються;

ІІІ — вузли випадають під час випорожнення і повинні бути вправлені мануально;

ІV — вузли зберігаються назовні, їх неможливо вправити мануально.

КЛІНІЧНА КАРТИНА І ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГвгору

Гемороїдальна хвороба проявляється кровотечею з ануса, випаданням вузликів за межі відхідника, свербежем і печінням у ділянці ануса. Біль не є типовим симптомом — він виникає у випадку появи тромбу в защемленому гемороїдальному вузлику або перианального тромбозу (тромб у зовнішньому ректальному сплетенні). Немає кореляції між вираженістю симптомів і ступенем тяжкості гемороїдальної хвороби.

ДІАГНОСТИКАвгору

Діагноз ставиться на підставі проктологічного огляду, в т. ч. огляду за допомогою дзеркала (аноскопія або ректоскопія). Важливо виключити інші причини кровотечі, у т. ч. колоректальний рак (для цього більшості пацієнтів перед початком лікування необхідно пройти колоноскопію).

Лікуваннявгору

Лікування гемороїдального захворювання залежить від його клінічної картини та ступеня поширення хвороби, а також віку та загального стану пацієнта.

1. Консервативне лікування (показане на всіх стадіях захворювання):

1) профілактика закрепу →розд. 1.20;

2) ЛЗ, що підвищують тонус стінок вен і знижують їх проникність, які містять діосмін, гесперидин або екстракт з рускуса;

3) ректальні мазі та супозиторії з протизапальними та місцевими захисними властивостями, що містять зокрема місцеві анестетики, напр., лідокаїн, цинхокаїн або бензокаїн, гідрокортизон, оксид цинку, гіалуронову кислоту;

2. Малоінвазивне лікування (пов’язане з ризиком рецидиву гемороїдального захворювання):

1) лігування латексними кільцями методом Баррона;

2) склеротерапія;

3) процедури з використанням генератора радіохвиль або лазерного променя;

4) селективне перев’язування гемороїдальних артерій під контролем УЗД з доплером (doppler­‑guided hemorrhoidal artery ligation — DGHAL).

3. Хірургічне лікування (у запущених випадках, коли малоінвазивні методи неефективні):

1) висічення гемороїдальних вузлів;

2) операція з підтягування швами випадаючих вузликів (rectoanal repair — RAR);

3) степлерна гемороїдопексія (у випадках циркулярно випадаючих вузликів або одночасного випадання слизової оболонки прямої кишки). Після хірургічного лікування можуть виникнути ранні (кровотеча, інфекція, затримка сечі) та пізні (нориці або рецидив гемороїдального захворювання) ускладнення; спорадичне нетримання газів і калу.

4. Лікування перианального тромбозу: використовується консервативне (препарати, що містять стрептокіназу, коли тромб дуже маленький) або хірургічне (надріз і видалення тромбу) лікування.

ОСОБЛИВІ СИТУАЦІЇвгору

ВІЛ-інфекція

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів лікування геморою слід проводити консервативно або малоінвазивними методами через високий ризик інфікування операційної рани та порушення загоєння.

Вагітність

Рекомендується використовувати розм’якшувачі калу.