Антибіотик-асоційована діарея

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

Антибіотик-асоційована діарея — це діарейний синдром, що розвивається під час лікування антибактеріальними ЛЗ або у періоді до 2-х міс. після його завершення.

1. Етіологічний чинник: безпосередній вплив антибіотика на ШКТ, а також кількісні та якісні зміни кишкової мікробіоти, що призводять до порушення травлення і метаболізму деяких речовин у ШКТ (так звана неспецифічна антибіотик-асоційована діарея, 70–80 % випадків) та селекції бактеріальних штамів, стійких до антибіотиків, найчастіше C. difficile, які виробляють токсин B (15–25 % випадків, найтяжчий перебіг), рідше інших (≈3 % випадків: Klebsiella oxytoca, штами Staphylococcus aureus, які виробляють ентеротоксин, Clostridium perfringens типу А).

2. Епідеміологія: 5–30 % пацієнтів, які отримували антибактеріальні ЛЗ. Фактори ризику:

1) застосування антибіотиків: >1 антибіотик протягом >10 днів, найчастіше фторхінолони, кліндаміцин, цефалоспорини, амоксицилін з клавулановою кислотою, ампіцилін та інші напівсинтетичні пеніциліни широкого спектру дії (не залежить від шляху введення — п/о чи парентерально);

2) множинні супутні захворювання;

3) порушення імунітету;

4) фактори ризику інфікування C. difficile →розд. 4.27.2.

КЛІНІЧНА КАРТИНА І ЛІКУВАННЯвгору

Найчастіше — діарея в легкій формі, припиняється після завершення лікування антибіотиками. У деяких хворих — тяжчий перебіг діареї, що вимагає регідратації та припинення антибіотикотерапії; може розвинутись тяжкий коліт (зокрема псевдомембранозний коліт, викликаний C. difficile —діагностика і лікування →розд. 4.27.2.

Профілактикавгору

1. Раціональне використання антибіотиків — фундаментальне значення.

2. Пробіотики: розгляньте можливість використання протягом часу тривання антибактеріальної терапії: Lactobacillus rhamnosus GG або Saccharomyces boulardii; дозування відповідно до рекомендацій виробника конкретного препарату (здебільшого 1 капс./добу).

Пробіотики протипоказані хворим: із імунодефіцитом, гострим панкреатитом, у загальному тяжкому стані, які перебувають у ВІТ або отримують парентеральне харчування, через ризик бактеріальної/грибкової транслокації (міграція мікроорганізмів з просвіту кишківника до брижових лімфатичних вузлів та інших органів і тканин).