Гострий вірусний гепатит D

Етіологічний фактор: вірус гепатиту D (HDV) — дефектний РНК вірус (віроїд) з оболонкою, збудованою з HBsAg, що здатен реплікуватись тільки у присутності HBV. Ймовірно, діє цитопатично на гепатоцит. Відрізняють коінфекцію (одночасне зараження HBV i HDV) та додаткове інфікування носія HBV (суперінфекція). Поширений у всьому світі. Резервуар, шляхи трансмісії та фактори ризику такі ж, як і при вірусному гепатиті В.

Інкубаційний період: 21–140 днів (у сер. 35).

Клінічна картина та типовий перебіг захворювання: одночасне гостре інфікування HBV i HDV (коінфекція) протікає як вірусний гепатит В. При додатковому інфікуванні хворого із хронічною інфекцією HBV первинний процес загострюється аж до надгострого або фульмінантного гепатиту і гострої печінкової недостатності (особливо у безсимптомних носіїв HBV). Хронічне зараження HDV розвивається у 70–90 % хворих із суперінфекцією.

Діагностика: білок, кодований через геном вірусу (антиген дельта — HDAg), виявляється у крові тільки в перші дні захворювання, а його визначення вимагає застосування спеціальних технологій. Одночасне інфікування HBV i HDV діагностується, якщо у сироватці крові виявляється (методом ІФА) високий титр антитіл анти-HBc i анти-HDV класу IgM. Ці останніі зберігаються впродовж близько 6 тиж. (як виняток, 12), після чого замінюються антитілами класу IgG. HBsAg виявляється в низькому титрі, або його не вдається виявити (супресія вірусом гепатиту D, часто це також стосується й антитіл анти-HBc класу IgM). РНК HDV виявляється рано і тимчасово, але триває довше, ніж HDAg. При суперінфекціях присутні антитіла анти-HDV класу IgM, що замінюються пізніше на IgG; впродовж деякого часу вони виявляються одночасно. Не виявляються антитіла анти-HBc класу IgM. У сироватці рано виявляються РНК HDV. У пацієнтів HBsAg-позитивних, анти-HDV-позитивних, у яких >6 міс. виявляють РНК HDV (якісним або кількісним методом), діагностується хронічна HDV-інфекція. В осіб, які вилікувалися від інфікування HDV, залишаються антитіла класу IgG. Диференційна діагностика: як при вірусному гепатиті А →розд. 7.1.1.

Лікування: немає протоколів лікування гострого інфікування вірусом гепатиту D. Булевіртид, перший специфічний препарат для HDV, використовується щоденно п/ш; оптимальна тривалість лікування не визначена. Якщо недоступний, при хронічних інфекціях рекомендується застосування Peg­‑IFN­‑α2a або Peg­‑IFN­‑α2b протягом ≥48 тиж. (згідно з клінічними настановами AASLD протягом 12 міс.; елімінація HDV [відсутність виявлення РНК HDV через 24 тиж. після закінчення лікування] у 23–57 % пацієнтів). Якщо відбудеться елімінація РНК HDV, пацієнт потребує подальшого спостереження у зв’язку з можливістю рецидиву інфекції (моніторинг активності АЛТ; у разі підвищення показане визначення РНК HDV).

Профілактика: така ж, як вірусного гепатиту В.