Гострий гепатит Е

Етіологічний фактор → вірус гепатиту типу Е (HEV). Патогенез остаточно не вивчений. Первинне місце реплікації, ймовірно, шлунково-кишковий тракт. Епідемічні інфекції, спричинені 1 i 2 генотипами HEV є ендемічними у країнах Середньої та Південно-Східної Азії (Китай), чому сприяють низькі гігієнічні стандарти. Спорадичні інфекції, спричинені HEV 2 i 3 виступають у цілому світі; джерелом є неправильно утилізовані стічні води від вирощування свиней та споживання свинини і м'яса диких тварин, а також морепродуктів без відповідної термічної обробки. Частота їх виникнення недостатньо вивчена з огляду на переважно безсимптомний перебіг і низьку доступність діагностичних методів (антитіла анти-HEV класу IgG виявляють, в середньому, у 15 % осіб в різних країнах Європи).

Інкубаційний період: 2–6 тиж.

Клінічна картина, типовий перебіг і прогноз: домінують (до 80 %) безсимптомні інфекції; симптоми аналогічні, як при інших вірусних гепатитах. Жовтяниця частіше спостерігається при інфекціях HEV 1 і HEV 2. Може зустрічатись холестатична форма. Клінічно явний гострий вірусний гепатит внаслідок зараження HEV 1 або HEV 2 (в ендемічних районах) виступає в основному у молодих дорослих (15–35 р.), 2–5 × частіше серед чоловіків, а смертність оцінюють на 0,2–4 % (до ≈10 % серед дітей віком <2 років та 10–25 % серед вагітних жінок). Гостра інфекція HEV 3 або HEV 4 частіше є симптоматичною у чоловіків середнього та похилого віку; перебіг легкий, рідко буває смертельним. Можуть виникати реінфекції, а також (лише 3 генотип) хронічні інфекції.

Діагностика: результати лабораторних досліджень такі ж, як при інших формах гострого вірусного гепатиту; основою для діагнозу в основному є виявлення антитіл анти-HEV у сироватці крові (під час інкубаційного періоду з’являються IgM, яких заміняють IgG). Найбільш надійним тестом є позитивний результат дослідження на виявлення РНК HEV у сироватці (лише небагато лабораторій виконують дослідження калу у цьому напрямку). Хронічну інфекцію діагностують у разі зберігання РНК у крові >6 міс.

Диференційна діагностика, лікування, моніторинг та вплив на життєву активність — як при вірусному гепатиті А. Ймовірно найчастішою діагностичною помилкою є визначення дії ЛЗ, а не інфекції HEV, як причини пошкодження печінки. У пацієнтів, обтяжених первинним захворюванням печінки при інфекції HEV 3, а також у пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, у яких не можна зменшити дозу цих ЛЗ, або якщо це виявилось неефективним, призначте рибавірин 600–800 мг/добу впродовж ≥3 міс. у монотерапії або у комбінації із PegIFN-α.

Ускладнення: артрит, апластична анемія, мембранозно-проліферативний і мембранозний гломерулонефрит, панкреатит, периферичні нейропатії, полірадикулопатії, синдром Гієна-Барре, атаксія, параліч Белла. Вищевказані симптоми можуть домінувати у клінічній картині і їх можуть не пов’язати із інфекцією HEV.

Профілактика: в епідемічних районах — покращення санітарної якості середовища, у т. ч. питної води; у розвинених країнах — догляд за відповідною ліквідацією відходів із місць, в яких розводять тварин, здійснення термічної обробки свинини у 71 °С впродовж ≥20 хв та уникання вживання сирих морепродуктів особами з імунодефіцитом. Вакцина анти-HEV зареєстрована у Китаї.

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie