Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК)

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ вгору

Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) — це пухлина, що розвивається з гепатоцитів. Відомі причини: інфікування HBV і HCV. Сприяють розвиткові ГЦК: хронічний вірусний гепатит В і С, цироз печінки, спадкові метаболічні захворювання (спадковий гемохроматоз, пізня шкірна порфірія). У більшості хворих в анамнезі — хронічне пошкодження печінки. Класична форма ГЦК рідко розвивається в непошкодженій печінці; більшість випадків — це т. зв. фіброламелярний варіант ГЦК (fibrolamellar carcinoma — FLC), який в основному розвивається у молодих осіб (у віці 20–30 років). Ранню форму ГЦК розпізнають під час скринінгових обстежень →нижче. Симптоми запущеного раку: прогресуюча кахексія, біль у животі, збільшення окружності живота (асцит), набряки нижніх кінцівок, жовтяниця, лихоманка. ГЦК може бути причиною кровотечі до черевної порожнини або до порожнини пухлини.

ДІАГНОСТИКАвгору

Допоміжні дослідження

1. Аналіз крові: часто відхилення, характерні при цирозі печінки; підвищений вміст АФП (рівень >200 нг/мл специфічний для ГЦК, але низько чутливий).

2. Візуалізаційні методи обстеження: УЗД і КТ →табл. 7.18-1. МРТ — дуже висока чутливість при діагностиці, диференціальній діагностиці та визначенні ступеня поширення ГЦК. На МРТ з використанням гепатотропного контрастного засобу (рекомендованого EASL) ГЦК виглядає як гіпоінтенсивне ураження (контраст не поглинається пошкодженими гепатоцитами при ГЦК, на відміну від регенеративних вузликів, які є ізо- або гіперінтенсивними). Ангіографія — значення допоміжне та доповнююче перед плановим хірургічним лікуванням.

3. Біопсія печінки: з метою підтвердження у хворих, якщо це неможливо за допомогою візуалізаційних досліджень або якщо ураження виявлено у хворого без цирозу печінки або хронічний гепатит В (у цих випадках не можна діагностувати ГЦК виключно на основі типової картини при візуалізаційних дослідженнях).

Діагностичні критерії

Встановлення діагнозу на основі результатів візуалізаційних обстежень (КТ або МРТ) у хворого на цироз печінки (для встановлення діагнозу гістологічне дослідження не потрібне); на основі гістологічного дослідження — коли неможливо встановити діагноз на основі візуалізаційних досліджень (тобто, коли зміна в печінці є циротичною або у пацієнта з хронічним гепатитом В не відповідає діагностичним критеріям при візуалізаційних дослідженнях або підозрюється ГЦК у печінці без цирозу та хронічний гепатит В).

Скринінг

Рекомендується УЗД кожні 6 міс., з визначенням АФП або без, у:

1) хворих з цирозом печінки при класі недостатності А або В, за Чайлдом-П’ю →табл. 7.12-1 (та при класі С у хворих, відібраних для трансплантації печінки);

2) хворих на хронічний (активний) вірусний гепатит В;

3) хворих без цирозу, але з інтенсивним фіброзом (F3) печінки, незалежно від етіології.

Не рекомендується виконання скринінгу в напрямку ГЦК пацієнтам із хронічним захворюванням печінки та прогресуючим фіброзом без цирозу печінки. Якщо виявлено вогнище <1 см, рекомендується повторити УЗД (з визначенням АФП або без нього) через 3–6 міс., а якщо вогнище >1 см — візуалізаційні дослідження з контрастуванням (→вище).

Диференційна діагностика

Вогнищеві зміни в печінці: аденома, метастатичні пухлини, рак внутрішньопечінкових жовчних шляхів, вогнищева вузлова гіперплазія.

ЛІКУВАННЯвгору

Вибір методу лікування залежить від ступеня поширення захворювання та функціонального стану пацієнта за шкалою ECOG (→табл. 15.13-12).

Відповідно до рекомендацій BCLC 2022:

1) у хворих із дуже ранньою стадією захворювання (BCLC 0: солітарне вогнище ГЦК ≤2 см, без інфільтрації судин та дисемінації пухлини поза печінку, збережена функція печінки, ECOG 0) → абляція або резекція печінки;

2) у хворих на ранній стадії захворювання (BCLC A: солітарне ураження [незалежно від розміру] або ≤3 ураження і кожне ≤3 см, збережена функція печінки, ECOG 0) → резекція або абляція при солітарному ураженні, абляція або трансплантація печінки при 2–3 ураженнях;

3) проміжна стадія захворювання (BCLC B: множинні ураження, функція печінки збережена, ECOG 0) залежно від додаткових критеріїв → трансплантація печінки, трансартеріальна хіміоемболізація (TACE), або системне лікування;

4) запущена стадія (BCLC C: інфільтрація ворітної вени та/або поширення пухлини поза печінку, ECOG 1–2) → системне лікування;

5) термінальна стадія (BCLC D: термінальна печінкова дисфункція, ECOG 3–4) → підтримуюча терапія.

ПРОГНОЗвгору

Після резекції печінки 5-річна виживаність становить 34–65 %, а після трансплантації печінки, 5-річна виживаність досягає 80 %, 10-річна — 60 %, а 20-річна — 30 %.