українська
Polski
English
Español
портал для лікарів
портал для лікарів
КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ
Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) — це пухлина, що розвивається з гепатоцитів. Відомі причини: інфікування HBV і HCV. Сприяють розвиткові ГЦК: хронічний вірусний гепатит В і С, цироз печінки, спадкові метаболічні захворювання (спадковий гемохроматоз, пізня шкірна порфірія). У більшості хворих в анамнезі – хронічне пошкодження печінки. Класична форма ГЦК рідко розвивається в непошкодженій печінці; більшість випадків — це т. зв. фіброламелярний варіант ГЦК (fibrolamellar carcinoma — FLC), який в основному розвивається у молодих осіб (у віці 20–30 років). Ранню форму ГЦК розпізнають під час скринінгових обстежень →нижче. Симптоми запущеного раку: прогресуюча кахексія, біль у животі, збільшення окружності живота (асцит), набряки нижніх кінцівок, жовтяниця, лихоманка. ГЦК може бути причиною кровотечі до черевної порожнини або до порожнини пухлини.
1. Аналіз крові: часто відхилення, характерні при цирозі печінки; підвищений вміст АФП (рівень >200 нг/мл специфічний для ГЦК, але низько чутливий).
2. Візуалізаційні методи обстеження: УЗД і КТ →табл. 7.17-1. МРТ — дуже висока чутливість при діагностиці, диференціальній діагностиці та визначенні ступеня поширення ГЦК. Ангіографія — значення допоміжне та доповнююче перед плановим хірургічним лікуванням.
3. Біопсія печінки: з метою підтвердження у хворих, якщо це неможливо за допомогою візуалізаційних досліджень або якщо ураження виявлено в печінці без цирозу (у хворого без цирозу печінки не можна діагностувати ГЦК виключно на основі типової картини при візуалізаційних дослідженнях).
Встановлення діагнозу на основі результатів візуалізаційних обстежень (КТ або МРТ), якщо вогнище ≥1 см у хворого на цироз печінки (для встановлення діагнозу гістологічне дослідження не потрібне); на основі гістологічного дослідження — коли вогнище ≥1 см у циротичній печінці не відповідає діагностичним критеріям при візуалізаційних дослідженнях або підозрюється ГЦК у печінці без цирозу.
Рекомендується УЗД кожні 6 міс., з визначенням АФП або без, у:
1) хворих з цирозом печінки при класі недостатності А або В, за Чайлдом-П'ю →табл. 7.12-1 (та при класі С у хворих, відібраних для трансплантації печінки);
2) хворих на хронічний (активний) вірусний гепатит В;
3) хворих без цирозу, але з інтенсивним фіброзом (F3) печінки, незалежно від етіології.
Якщо виявлено вогнище <1 см, рекомендується повторити УЗД (з визначенням АФП або без нього) через 3–6 міс., а якщо вогнище >1 см — візуалізаційні дослідження з контрастуванням (→вище).
Вогнищеві зміни в печінці: аденома, метастатичні пухлини, рак внутрішньопечінкових жовчних шляхів, вогнищева вузлова гіперплазія.
Вибір методу лікування залежить від ступеня поширення захворювання та функціонального стану пацієнта за шкалою ECOG.
Відповідно до рекомендацій BCLC 2022:
1) у хворих із дуже ранньою стадією захворювання (BCLC 0: солітарне вогнище ГЦК ≤2 см, без інфільтрації судин та дисемінації пухлини поза печінку, збережена функція печінки, ECOG 0) → абляція або резекція печінки;
2) у хворих на ранній стадії захворювання (BCLC A: солітарне ураження [незалежно від розміру] або ≤3 ураження і кожне ≤3 см, збережена функція печінки, ECOG 0) → резекція або абляція при солітарному ураженні, абляція або трансплантація печінки при 2–3 ураженнях;
3) проміжна стадія захворювання (BCLC B: множинні ураження, функція печінки збережена, ECOG 0) залежно від додаткових критеріїв → трансплантація печінки, трансартеріальна хіміоемболізація (TACE), або системне лікування;
4) запущена стадія (BCLC C: інфільтрація ворітної вени та/або поширення пухлини поза печінку, ECOG 1–2) → системне лікування;
5) термінальна стадія (BCLC D: термінальна печінкова дисфункція, ECOG 3–4) → підтримуюча терапія.
Після резекції печінки 5-річна виживаність становить 34–65 %, а після трансплантації печінки, 5-річна виживаність досягає 80 %, 10-річна — 60 %, а 20-річна — 30 %.
