Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК)

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Пухлина, що розвивається з гепатоцитів. Відомі причини: інфікування HBV і HCV. Сприяють розвиткові ГЦК: хронічний вірусний гепатит В і С, цироз печінки, спадкові метаболічні захворювання (гемохроматоз, пізня шкірна порфірія). У більшості хворих в анамнезі – хронічне пошкодження печінки. Класична форма ГЦК рідко розвивається в непошкодженій печінці; більшість випадків — це т. зв. фіброламелярний варіант ГЦК (fibrolamellar carcinoma — FLC), який в основному розвивається у молодих осіб (у віці 20–30 років). Ранню форму ГЦК розпізнають під час скринінгових обстежень →нижче. Симптоми запущеного раку: прогресуюча кахексія, біль у животі, збільшення окружності живота, набряки нижніх кінцівок, жовтяниця, лихоманка. ГЦК може бути причиною кровотечі до черевної порожнини або до порожнини пухлини.

ДІАГНОСТИКА

Допоміжні дослідження

1. Аналіз крові: часто відхилення, характерні при цирозі печінки; підвищений вміст АФП (рівень >200 нг/мл специфічний для ГЦК, але низько чутливий).

2. Візуалізаційні методи обстеження: УЗД і КТтабл. 7.17-1. МРТ — дуже висока чутливість при діагностиці, диференціальній діагностиці та визначенні ступеня заавансованості ГЦК. Ангіографія — значення допоміжне та доповнююче перед плановим хірургічним лікуванням.

3. Біопсія печінки: з метою підтвердження у хворих, у яких хірургічне лікування є неможливе або протипоказане, а також при пухлинах малих розмірів (1–2 см).

Діагностичні критерії

Встановлення діагнозу на основі результатів візуалізаційних обстежень (КТ або МРТ), якщо вогнище >2 см; якщо розміри менші — на основі патогістологічного дослідження (при відповідній картині при КТ або МРТ.

Скринінгові обстеження

Рекомендується УЗД кожні 6 міс., з визначенням АФП або без, у:

1) хворих з цирозом печінки при класі недостатності А або В, за Чайлдом-П'ю →табл. 7.12-1 (та при класі С у хворих, відібраних для трансплантації печінки);

2) хворих на хронічний (активний) вірусний гепатит В;

3) хворих без цирозу, але з інтенсивним фіброзом (F3) печінки, незалежно від етіології.

Диференційна діагностика

Вогнищеві зміни в печінці: аденома, метастатичні пухлини, рак внутрішньопечінкових жовчних шляхів, вогнищева вузлова гіперплазія.

ЛІКУВАННЯ

Радикальне лікування можливе у <5–35 % хворих.

1. Резекція печінки: У хворих із хронічним пошкодженням печінки хірургічна операція можлива тільки у хворих класу А, за класифікацією Чайлда-П'ю →табл. 7.12-1.

2. Трансплантація печінки: у хворих із цирозом печінки, які відповідають, т. зв. медіоланським критеріям (поодиноке вогнище ГЦК діаметром ≤5 см, або ≤ 3 вогнищ діаметром ≤3 см кожне) або критерії Сан-Франциско (поодиноке включення ≤6,5 см або 2–3 включень діаметром ≤4,5 см кожне, при чому сума діаметрів усіх включень <8 см). Рецидив ГЦК після трансплантації спостерігається у 5–20 % хворих.

3. Системна терапія: у хворих на ГЦК, які не кваліфікуються до хірургічного лікування або із прогресуванням хвороби після такого лікування, розгляньте застосування сорафенібу, за умови функціонування печінки; неефективна класична хіміотерапія.

4. Інші техніки інвазивного лікування (застосовуються, зазвичай, при неможливості хірургічного лікування): кількаразові ін'єкції алкоголю в пухлини (≤5 см), кріохірургія, термоабляція (найчастіше із використанням радіочастотних хвиль [RFA]), трансартеріальна хіміоемболізація (TACE), абляція із використанням ультразвуку або сфокусованого пучка іонізуючого випромінювання (напр., прилад CyberKnife) незворотна електропорація (прилад NanoKnife) та радіоемболізація (SIRT, TARE). 

ПРОГНОЗ

Після резекції печінки 5-річна виживаність становить 34–65 %, а після трансплантації 78–82 %.

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie