Гострі тиреоїдити

1. Гострий бактеріальний (гнійний) тиреоїдит: зустрічається рідко, зараження відбувається гематогенним шляхом або в результаті розповсюдження інфекції з сусідніх тканин. Етіологічні фактори: стрептококи (Streptococcus pyogenes), стафілококи (Staphylococcus aureus), рідше — Escherichia coli і Salmonella typhimurium; при рецидивуючих запаленнях — анаеробні бактерії. З'являється болючий набряк щитоподібної залози, підвищення температури і озноб; розвивається абсцес, збільшення і болючість регіональних лімфатичних вузлів. Як правило, без порушення функції щитоподібної залози. На УЗД — знижена і неоднорідна ехогенність абсцесу, при сцинтиграфії — відсутність накопичення маркерів («холодна» ділянка). При цитологічному дослідженні — виключно гнійний ексудат (→ відправляється на посів). З’являються лейкоцитоз і значне підвищення ШОЕ.

Методом вибору є антибіотикотерапія в умовах стаціонару та хірургічне дренування абсцесу, або хірургічне видалення ураженої запальним процесом залози, чи її частини. Після забору матеріалу на бактеріологічне дослідження слід негайно розпочати емпіричну антибіотикотерапію, враховуючи: фактори ризику, тяжкість інфікування, перенесені в минулому алергічні реакції на антибіотики та антибактеріальне лікування, що призначалось останнім часом. Пацієнтам без імунодефіциту та алергії на пеніцилін для початкового емпіричного лікування → призначте в/в пеніцилін, стійкий до пеніциліназ у поєднанні з інгібітором β-лактамаз (напр., піперацилін з тазобактамом), а також разом з ванкоміцином, якщо підозрюєте інфікування MRSA. Якщо етіологічний фактор відомий → слід призначити лікування згідно з антибіотикограмою. Найчастішою причиною захворювання є: інфікування S. aureus → у такому випадку слід призначити цефазолін (при інфікуванні MRSA — ванкоміцин); при інфікуванні стрептококом → необхідно призначити пеніцилін або цефтріаксон. 

2. Тиреоїдит після опромінення: розвивається після застосування радіоактивного йоду з лікувальною метою. Після періоду симптомів гострого тиреоїдиту запальний процес переходить у хронічну фазу. Може також виникати в результаті зовнішнього опромінення при променевій терапії пухлин, але з'являється пізно, без гострої фази — як променевий гіпотиреоз.

3. Тиреоїдит після пальпації: є результатом необережної пальпації щитоподібної залози (або інших травм). Мікротравми щитоподібної залози є найчастішою причиною уражень, що зустрічаються в післяопераційному матеріалі (85–95 % досліджуваних щитоподібних залоз).

4. Медикаментозний тиреоїдит: деякі препарати — похідні дифенілгідрантоїну, солі літію, броміди, аміодарон — можуть викликати симптоми гострого тиреоїдиту. Аміодарон-індукований тиреоїдит →розд. 9.3.2.