Гострий бактеріальний (гнійний) тиреоїдит

Гострий бактеріальний (гнійний) тиреоїдит зустрічається рідко, зараження відбувається гематогенним шляхом або в результаті розповсюдження інфекції з сусідніх тканин, рідко як ускладнення біопсії. Етіологічні фактори: стрептококи (Streptococcus pyogenes), стафілококи (Staphylococcus aureus), рідше — Escherichia coli і Salmonella Typhimurium; при рецидивуючих запаленнях — анаеробні бактерії. З’являється болючий набряк щитоподібної залози, підвищення температури і озноб; розвивається абсцес, збільшення і болючість регіональних лімфатичних вузлів. Як правило, без порушення функції щитоподібної залози. На УЗД — знижена і неоднорідна ехогенність, а з часом з'являється анехогенне ураження (абсцес), при сцинтиграфії — відсутність накопичення маркерів («холодна» ділянка). При цитологічному дослідженні — виключно гнійний ексудат (→ необхідно відправляти на посів). Спостерігаються лейкоцитоз і значне підвищення ШОЕ. 

Лікуванням першої лінії є антибіотикотерапія в умовах стаціонару та хірургічне дренування абсцесу, або хірургічне видалення ураженої запальним процесом залози, чи її частини. Після забору матеріалу на бактеріологічне дослідження слід негайно розпочати емпіричну антибіотикотерапію, враховуючи: фактори ризику, тяжкість інфікування, перенесені в минулому алергічні реакції на антибіотики та антибактеріальне лікування, що призначалось останнім часом. Пацієнтам без імунодефіциту та алергії на пеніцилін для початкового емпіричного лікування → призначте в/в пеніцилін, стійкий до пеніциліназ у поєднанні з інгібітором β-лактамаз (напр., піперацилін з тазобактамом), а також разом з ванкоміцином, якщо підозрюєте інфікування MRSA. Якщо етіологічний фактор відомий → слід призначити лікування згідно з антибіотикограмою. Найчастішою причиною захворювання є: інфікування S. aureus → у такому випадку слід призначити цефазолін (при інфікуванні MRSA — ванкоміцин); при інфікуванні стрептококом → необхідно призначити пеніцилін або цефтріаксон.