Діагностика інфекції, викликаної Helicobacter pylori

Не слід приймати антибіотики або препарати вісмуту протягом ≥4 тижнів до виконання наведених нижче тестів (за винятком серологічних тестів), а інгібітори протонної помпи (ІПП) — протягом 2 тиж. Н2-блокатори та антациди не мають суттєвого впливу на результати аналізів на інфекцію, викликану H. pylori.

Інвазивні методи (вимагають проведення ендоскопії):

1) уреазний тест;

2) гістологічне дослідження біоптату з пілоричного відділу.

Неінвазивні методи:

1) дихальні тести;

2) тест на виявлення антигенів H. pylori в калі;

3) серологічні тести.

Уреазний тест

RUT (rapid urease test), CLO-тест (Campylobacter-like organism test)

Інвазивний метод діагностики інфекції, викликаної H. pylori — вимагає проведення ендоскопії верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та забору біоптатів слизової оболонки шлунка.

1. Матеріал: біоптати слизової оболонки шлунка (оптимально 1 з препілоричного відділу і 1 з тіла).

2. Підготовка до дослідження: як при ендоскопії верхніх відділів шлунково-кишкового тракту →розд. 26.2.1. Необхідна відміна ЛЗ →вище.

3. Методологія: біоптати кладуть на спеціальну пластину, що містить сечовину з додаванням хромогену (фенолового червоного). Уреаза H. pylori розкладає сечовину до CO2 і HN3, HN3 зв’язує іони H+, створюючи NH4+, що змінює реакцію середовища на лужну, що, в свою чергу, викликає зміну забарвлення хромогену (pH-індикатора). Забраний біоптат повинен містити достатню кількість бактерій (≥104), щоб змінити колір хромогену. Кінцевий результат, в залежності від рекомендацій виробника, зчитується від 15 хвилин до 24 годин (зазвичай через 30 хв). Чутливість і специфічність тесту: 90–95 %.

4. Клінічна корисність: метод першого ряду для діагностики інфекції, викликаної H. pylori, якщо показана ендоскопія верхніх відділів ШКТ та відсутні протипоказання до біопсії.

Причини хибнопозитивних результатів (рідко):

1) наявність у зразку H. heilmannii;

2) наявність у біоптаті інших уреаза-продукуючих бактерій, таких як Proteus mirabilis, Citrobacter freundii, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter cloacae та Staphylococcus aureus, у достатньо великій кількості, що можливо при зниженій кислотності шлункового соку, а також коли в тестовому середовищі відсутній інгібітор росту бактерій і біоптат має більш тривалий контакт із середовищем (зазвичай >24 год).

Причини хибнонегативних результатів:

1) мала кількість бактерії — прийом антибіотиків, препаратів вісмуту або ІПП (відсутність відміни цих ЛЗ →вище), атрофічний гастрит (з або без кишкової метаплазії), рак шлунка, MALT-лімфома шлунка, стан після часткової гастректомії;

2) наявність крові в шлунку — кровотеча з верхніх відділів ШКТ

3) вогнищеве розміщення інфекції — забір біоптату з місця, де H. pylori відсутній.

У таких випадках інфекцію можна підтвердити гістологічним дослідженням біоптату. Якщо не здійснювався забір біоптатів зі шлунка, рекомендується, у разі підозри на інфікування H. pylori і негативного результату уреазного тесту, перевірити результат за допомогою іншого тесту, який не потребує біопсії.

Дихальний уреазний тест

UBT (urea breath test)

Неінвазивний (не вимагає ендоскопії) метод діагностики інфекції, викликаної H. pylori. Тест ґрунтується на гідролізі сечовини уреазою H. pylori до NH3 і CO2.

1. Підготовка до тесту: необхідна відміна ЛЗ →вище. Перед досліженням пацієнт повинен перебувати натщесерце протягом 6 годин.

2. Методологія: пацієнт споживає сечовину, мічену нерадіоактивним 13C (використовується частіше, бажано у дітей та жінок репродуктивного віку або вагітних) або радіоактивним 14C (використовується рідко; доза опромінення мінімальна [≈1 мкКі]). Утворений 13CO2 або 14CO2 виділяється через легені разом із повітрям, що видихається. Детальний опис тесту надається виробником тесту.

Тест із 13C: пацієнт через трубку вдуває повітря в пробірки (для визначення початкової концентрації 12CO2 і 13CO2 [обидва ізотопи вуглецю знаходяться в постійному співвідношенні в повітрі]), потім випиває приготовлений водний розчин сечовини; через 30 хв після його вживання він вдуває повітря через трубку в пробірки (для визначення концентрації 12CO2 і 13CO2 після споживання сечовини; при наявності H. pylori співвідношення концентрацій 12CO2 і 13CO2 змінюється). Вміст 12C і 13C в зразках повітря зазвичай визначають методом мас-спектрометрії, а результатом є різниця (дельта) значень вимірювань у зібраних зразках. Прийняте граничне значення: 3–4 ‰.

Тест з 14C: після збору початкового зразка повітря, що видихається, через балонну трубку, пацієнт ковтає капсулу, яка містить 14C-мічену сечовину (запиваючи теплою водою); через 10 хв вдуває видихуване повітря через трубку в балон; концентрації 14CO2 визначають за допомогою сцинтиляційного лічильника.

3. Клінічна корисність: тест першого ряду, поряд із визначенням антигенів H. pylori у калі, для діагностики інфекції H. Pylori, та моніторингу ефективності ерадикаційного лікування у людей, для яких не планується ендоскопія верхніх відділів ШКТ (через відсутність показань, наявність протипоказань або відсутність згоди пацієнта). Підвищення концентрації 13CO2 після вживання сечовини щодо базальної концентрації або позитивний результат тесту на 14CO2 (не виявляється за звичайних умов) вказує на уреазну активність в шлунку, що свідчить про наявність H. pylori. Чутливість тесту становить 88–95 %, специфічність — 95–100 %.

Причини хибнопозитивних результатів (рідко):

1) наявність у зразку H. heilmannii;

2) наявність у шлунку інших уреаза-продукуючих бактерій, таких як Proteus mirabilis, Citrobacter freundii, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter cloacae і Staphylococcus aureus, у достатньо великих кількостях, що можливо лише за умови зниженої кислотності шлункового соку.

Причини хибнонегативних результатів:

1) низька кількість бактерій — прийом антибіотиків, препаратів вісмуту або ІПП (відсутність відміни цих ЛЗ →вище), активна або нещодавня кровотеча з верхніх відділів ШКТ, атрофічний гастрит (з або без кишкової метаплазії), рак шлунка, MALT-лімфома шлунка, стан після часткової гастректомії;

2) наявність крові в шлунку — кровотеча з верхніх відділів ШКТ.

Антигени H. pylori в калі

1. Підготовка до дослідження: необхідна відміна ЛЗ →вище.

2. Матеріал: зразок калу (з недіарейного випорожнення) необхідно зібрати в чистий, щільно закритий контейнер і якомога швидше доставити в лабораторію. Зразок можна зберігати при 2–7 °C, ≤24 год.

3. Методи визначення: антигени H. pylori в калі виявляють імунохімічними методами — імуноферментним та імунохемілюмінесцентним методами з використанням моноклональних антитіл, за допомогою автоматичних аналізаторів. Їх діагностичні характеристики подібні до уреазного дихального тесту. Також доступні т. зв. швидкі тести, які не потребують вимірювального обладнання, ґрунтуються на імунохроматографічних методах з моноклональними або поліклональними антитілами. Вони не рекомендуються через різну діагностичну точність.

4. Клінічна корисність: дослідження першого ряду, поряд із уреазним дихальним тестом, для діагностики інфекції, викликаної H. Pylori, та моніторингу ефективності ерадикаційного лікування у людей, для яких не планується ендоскопія верхніх відділів ШКТ (через відсутність показань, наявність протипоказань або відсутність згоди пацієнта). Чутливість і специфічність тесту: 90–97 %. Завдяки високій економічній ефективності тест використовується в епідеміологічних дослідженнях і в регіонах з меншою частотою зустрічальності H. pylori у людей.

Причина хибнопозитивних результатів (рідко): наявність інших видів Helicobacter в ШКТ.

Причини хибнонегативних результатів:

1) мала кількість бактерій — прийом антибіотиків, препаратів вісмуту або ІПП (відсутність відміни цих ЛЗ →вище), атрофічний гастрит (з або без кишкової метаплазії), рак шлунка, MALT-лімфома шлунка, стан після часткової гастректомії;

2) неправильне зберігання зразка калу.

Антитіла проти Helicobacter pylori в сироватці крові

Люди, інфіковані H. pylori, виробляють антитіла проти антигенів цього мікроорганізму класів IgM, IgG та IgA. У серологічній діагностиці найчастіше вимірюють антитіла класу IgG, рідше — класу IgA.

1. Матеріал: сироватка.

2. Методи визначення: якісне або кількісне визначення антитіл проводять імунохімічними методами з використанням автоматичних аналізаторів. Через антигенну різноманітність штамів H. pylori імунохімічні методи вимагають місцевої (регіональної, національної) валідації.

3. Клінічна корисність: чутливість і специфічність тестів на антитіла IgG у виявленні інфікування H. pylori становить ≈80 % і є трохи вищими при одночасному вимірюванні антитіл IgG та IgA. Позитивний результат не свідчить про наявність інфекції, оскільки наявність антитіл виявляється через рік після одужання, а то й пізніше. З цієї причини серологічні тести не підходять для оцінки ефективності ерадикаційного лікування. Однак їх можна використовувати під час лікування ІПП та антибіотиками, а також у пацієнтів з іншими факторами, що знижують чутливість інших тестів, наприклад, з активною або нещодавною кровотечою з виразки шлунка, атрофічним гастритом або новоутворенням (якщо хворий раніше не проходив ерадикаційне лікування). Визначення антитіл проти H. pylori можна використовувати в скринінгових тестах, коли інші діагностичні методи недоступні або коли неможливо виконати ендоскопію верхніх відділів ШКТ. У разі позитивного результату серологічного тесту перед початком ерадикаційної терапії інфекцію слід підтвердити за допомогою іншого тесту (уреазний дихальний тест, антигени H. pylori в калі), якщо немає факторів, що знижують чутливість інших тестів (див. вище).