Гіповолемічний шок

лат. commotus hypovolaemicus

англ. hypovolemic shock

клінічна картина та діагностикавгору

Одночасно з симптомами шоку або раніше можуть з’явитися симптоми зневоднення — сухість слизових оболонок, суха та нееластична шкіра, посилене відчуття спраги (але не в осіб похилого віку з порушенням її відчуття). Порушення свідомості (особливо у старших осіб) можуть випереджувати гіпотензію. Зазвичай, тахікардія та ортостатична гіпотензія (у вертикальному положенні) спостерігаються раніше, ніж виникає зниження артеріального тиску у сидячому чи лежачому положенні. Анамнез та фізикальне обстеження, які вказують на причину шоку, допомагають поставити діагноз. Стани зневоднення — розд. XII.B.1.

лікуваннявгору

1. Інфузійна терапія

Див. вище. Якщо, незважаючи на швидку інфузію ≈1500–2000 мл кристалоїдного розчину (або ≈1000 мл колоїдного розчину), зберігається гіпотензія та гіпоперфузія — потрібно розглянути призначення норадреналіну (адреналіну) або дофаміну в пролонгованій в/в інфузії (див. вище) та одночасно продовжувати переливання розчинів. Основне значення в терапії гіповолемічного шоку має відновлення волемії шляхом введення розчинів, а не призначення катехоламінів; останні можуть, однак, допомогти зберегти перфузію кров'ю життєво важливих органів. Після початкової інтенсивної інфузійної терапії можна вводити менші об'єми рідини (див. розд. I.C.2, Лікування) і оцінювати загальну потребу в рідині. Для прогнозування відповіді на інфузію можна використовувати динамічні показники наповнення судинного русла (переднавантаження). Однак надійне використання багатьох із них досі має обмеження. Найпростішими методами динамічної оцінки є проба з пасивним підніманням нижніх кінцівок (див. розд. I.C.2, Діагностика) і пробна швидка інфузія невеликого об’єму рідини (напр., 4 мл/кг за 10 хв; див. також розд. I.B.8.2).

2. Етіотропне лікування

Одночасно слід розпочати лікування захворювання яке викликає причини гіповолемії (напр. блювання, діарею, кишкову непрохідність, поліурію, втрату рідини через шкіру).

3. Решта етапів лікування — див. вище.