Зубчасті поліпи

ВООЗ (2019) рекомендує також використовувати назву "зубчасті ураження", оскільки не всі мають форму поліпа. Назва «зубчасті поліпи» походить від видимого при мікроскопічному дослідженні розташування залозистих крипт, які схожі на зубці пилки.

Згідно з класифікацією ВООЗ, у цій морфологічній групі виділяють:

1) гіперпластичний поліп (hyperplastic polyp – HP) — спостерігається найчастіше; невеликих (діаметр <5 мм) розмірів, розташовується зазвичай в прямій та сигмоподібній кишці; не є передраковим станом

2) сидяча аденома/сидячий зубчастий поліп (sessile serrated adenoma/polyp – SSA/P) — зазвичай плоске або дещо випукле утворення, часто покрите коричневим слизом, який складно змити; найчастіше зустрічається в правій половині товстого кишківника; є передраковим станом, тому потребує повного видалення діатермічною петлею

3) традиційна зубчаста аденома (traditional serrated adenoma – TSA) — рідкісне передракове ураження; зазвичай це сидячий поліп у лівій половині товстого кишківника; потребує повного видалення.

Зубчасті поліпи можуть розташовуватися поодинці, бути множинними або бути складовою зубчастого поліпозного синдрому (serrated polyposis syndrome – SPS).

Критерії діагностики SPS:

1) ≥5 зубчастих поліпів (HP, SSA/P або TSA) розташованих проксимально до прямої кишки, усі діаметром ≥5 мм, а ≥2 з них діаметром ≥10 мм або

2) >20 зубчастих поліпів (HP, SSA/P lub TSA) будь-якого розміру, розташованих у всіх відділах товстої кишки, включно з ≥5 зубчастими поліпами розташованими проксимально до прямої кишки.

Кількість поліпів підсумовується з усіх проведених колоноскопічних досліджень.

Ризик розвитку колоректального раку у кровних родичів 1-го ступеня спорідненості хворих на SPS у 5 разів вищий, ніж у загальної популяції.

Зубчасті поліпи (ураження) часто є плоскими та рідко викликають приховану кровотечу з ШКТ, тому дослідження калу на приховану кров не є для них ефективним скринінговим тестом. Близько 13 % усіх випадків раку товстої кишки він розвивається із зубчастих поліпів.