Гормонально неактивні нейроендокринні пухлини підшлункової залози

Зазвичай це високодиференційовані пухлини (G1 або  G2), проте без симптомів, пов’язаних з синтезом гормонів. Ендокринні причини «тихого» перебігу хвороби: секреція біологічно неактивних гормонів, супровідна секреція інгібіторів гормонів або зменшена кількість периферичних рецепторів. Можуть бути низько диференційованими карциномами, нездатними секретувати гормони. Гормонально неактивні НЕП підшлункової залози становлять від ⅓ до >½ всіх пухлин підшлункової залози,  з яких ⅔ метастазують. Під час імуногістохімічних досліджень виявляють панкреатичний поліпептид (ПП), інсулін, глюкагон або соматостатин. При низькодиференційованих нейроендокринних карциномах наявні лише «класичні» імуногістохімічні маркери, такі як хромогранін А та синаптофізин.

Клінічна картина: симптоми залежать від розміру пухлини та наявності метастазів. Найчастіші прояви: біль у животі, пухлина, що пальпується, втрата маси тіла, механічна жовтяниця.

Діагностика: на основі виявлення пухлини підшлункової залози, іноді також метастазів. Ймовірність більша, якщо на КТ після введення рентгенконтрастної речовини посилюється сигнал в проекції пухлини, а її діаметр більше 2 см. Інформативною може бути інтрадуктальна ендосонографія, іноді ПЕТ-КТ з використанням радіомаркерів.

Лікування: полягає у видаленні пухлини. У випадку дисемінації розглядається хіміотерапія, радіонуклідна терапія або інші паліативні методи лікування.