Провокаційні проби з ЛЗ

Незважаючи на велику кількість обмежень, вважаються «золотим стандартом» при діагностиці гіперчутливості до ЛЗ, незалежно від патогенезу.

ОПИС ДОСЛІДЖЕННЯвгору

Провокаційна проба, як правило, проводиться не раніше ніж через ≈4 тижні після виникнення симптомів гіперчутливості до ЛЗ, хоча немає доказів того, що така тактика є правильнішою, ніж виконання дослідження в інший час. Дослідження проводиться за методом одинарної сліпої проби (пацієнт не знає, чи отримує ЛЗ чи плацебо). Шлях введення ЛЗ повинен відповідати рекомендованому, хоча якщо це можливо, треба розглянути доцільність проведення пероральної проби, тому що, зазвичай, вона є безпечнішою (повільніше всмоктування ЛЗ і менший ризик серйозних побічних ефектів). Через різноманітність лікарських форм немає встановленого протоколу проведення провокаційних проб. Проба починається, зазвичай, з прийому пацієнтом малої дози ЛЗ, як правило, у 10-10 000 раз меншої, ніж терапевтична доза, залежно від тяжкості симптомів. Доза поступово збільшується аж до досягнення терапевтичної дози, за умови, що всі попередні дози переносилися добре. Наступні дози ЛЗ вводять через відповідні проміжки часу (зазвичай, від 30 хв до кількох годин, або навіть тижнів). Проба припиняється у момент появи симптомів гіперчутливості.

ПОКАЗАННЯвгору

1) підозра на гіперчутливість до ЛЗ, коли безпечніші діагностичні методи (анамнез і шкірні тести) не дозволили поставити діагноз, а загроза для пацієнта, пов’язана з відсутністю достовірного діагнозу гіперчутливості до конкретного ЛЗ є більшою, ніж ризик, пов’язаний з провокаційною пробою.

2) виключення гіперчутливості до ЛЗ,  який є  альтернативним до ЛЗ, що спричинив реакцію гіперчутливості

3) виключення перехресної реакції з іншими ЛЗ у випадку підтвердженої гіперчутливості до визначеного ЛЗ

4) виключення гіперчутливості до ЛЗ у пацієнтів із нехарактерними симптомами з метою уникнення неправильного діагностування пацієнту алергії на даний ЛЗ (напр., місцевий анестетик) 

ПРОТИПОКАЗАННЯвгору

1) проведення провокаційної проби з ЛЗ, який спричинив синдром, що загрожує життю (напр., анафілактичний шок, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз чи ексфоліативний дерматит) – абсолютне протипоказання!

2) гостра інфекція або супутнє захворювання, що збільшують ризик ускладнень у випадку виникнення тяжкої системної реакції (напр., неконтрольована астма, хвороби системи кровообігу, ниркова або печінкова недостатність)

3) вагітність, хіба що результат провокаційної проби має значний та безпосередній вплив на лікування захворювання, яке загрожує життю, або підозрюється гіперчутливість до місцевого анестетика (слід виконати шкірні тести і якщо їх результати негативні, анестезіолог може провести провокаційну пробу в пологовій залі перед проведенням епідуральної анестезії)

4) прийом β-блокатора або інгібітора ангіотензинперетворюючого фермента (можуть ускладнити лікування у випадку виникнення реакції гіперчутливості)

УСКЛАДНЕННЯвгору

як при прийомі даного ЛЗ (розд. VIII.D)

РЕЗУЛЬТАТИвгору

Результат провокаційної проби з ЛЗ вважається позитивним, якщо виникають ідентичні симптоми, як при попередній побічній реакції після прийому ЛЗ.

Причини хибно позитивних результатів:

1) психогенні симптоми

2) посилення симптомів раніше існуючого захворювання

3) одночасний прийом інших ЛЗ або продуктів харчування, які є причиною симптомів

4) інші, залежно від досліджуваного ЛЗ.

Причини хибно негативних результатів:

1) прийом ЛЗ, що сповільнюють IgE-залежну реакцію (табл. VIII.B.2-1), та інших ЛЗ, що зменшують ризик розвитку реакції гіперчутливості (напр., системні ГК)

2) відсутність одночасної наявності факторів, що збільшують ризик виникнення симптомів (напр., інфекції, фізичного навантаження)

3) занадто короткий час експозиції або спостереження

4) занадто короткий або довгий період після появи первинних симптомів

5) занадто низька доза ЛЗ

6) десенсибілізація під час проби.