Три найважливіші останні досягнення в лікуванні болю в онкологічних хворих за допомогою опіоїдів

Запис здійснено під час 6th McMaster International Review Course in Internal Medicine (MIRCIM).

Д-р Пер Шегрен (Per Sjøgren) — професор паліативної медицини на кафедрі онкології Рігшоспіталет Копенгагенського університету, Данія, та член International Scientific Expert Panel (ISEP) при Cicely Saunders International.

Які 3 найважливіші останні досягнення у лікуванні болю в онкологічних хворих за допомогою опіоїдів ви б назвали?

Проф. Per Sjøgren, MD: По-перше, поява клінічних настанов, заснованих на систематичних оглядах, — це важливий крок уперед, і ці настанови обов’язково постійно оновлюються. Однак, оскільки опіоїди — дуже старі ліки, насправді дивно, що значна частина лікування опіоїдами, яка здійснюється в повсякденній клінічній практиці, не ґрунтується на надійних доказах. Навпаки, докази часто слабкі.

По-друге, згідно з недавніми рандомізованими контрольованими дослідженнями комплексних втручань паліативної допомоги, досить прикро відзначити, що лікування болю у пацієнтів із запущеним раком є не дуже успішним. Основні результати цих досліджень демонструють загалом поліпшення якості життя, але рідко досягається контроль симптомів, включаючи полегшення болю. Таким чином, є обов’язковим, щоб засновані на доказах клінічні настанови щодо лікування болю та опіоїдів, які ґрунтуються на міжнародному консенсусі, були впроваджені та адаптовані до місцевих потреб. Майбутні локальні дослідження з усього світу, зосереджені на програмах лікування болю в онкологічних хворих, демонструють, що ретельний моніторинг та стратегії управління у відповідних місцевих середовищах, засновані на енергійному навчанні та наставництві, можуть підвищити рівень медичних працівників та забезпечити чудові результати.

І по-третє, я вважаю, що ми повинні зосередитися на довгостроковому впливі опіоїдів у майбутньому, не лише в онкологічних хворих, але й у тих, хто страждає хронічним болем не онкологічного ґенезу. Нам потрібно зосередитися на наркоманії, фізичній залежності, розвитку толерантності, опіоїд-індукованій гіпералгезії, когнітивній дисфункції, а також пригніченні імунної та репродуктивної систем. Це може підвищити ефективне використання опіоїдів, і це явно нові сфери, які мають сприяти високообґрунтованим дослідницьким програмам щодо проблематики тривалого вживання опіоїдів.