Як ми можемо інтерпретувати неоднозначні результати тестів на COVID-19 у безсимптомних осіб?

Як ми можемо інтерпретувати неоднозначні результати тестів на COVID-19 у безсимптомних осіб?

Проф. Зейн Чагла (Zain Chagla): По-перше, ми повинні проаналізувати історію хвороби. Особливо в разі тестів, що базуються на методі ПЛР, ми знаємо, що вони можуть бути позитивними ще протягом деякого часу після захворювання COVID-19 — від тижнів до місяців. Спектр можливих клінічних випадків може включати пацієнтів на ранніх стадіях захворювання, тих, хто в даний час хворіють і є заразними для інших, або ж тих, хто повністю одужав і у яких за допомогою ПЛР-тестування виявляється тільки залишкове виділення вірусу. Трохи іншою є ситуація в разі антигенних тестів. Вірусне навантаження, необхідне для отримання позитивного результату антигенного тесту, насправді доволі значне. Зокрема тому позитивний антигенний тест, якщо він виконаний правильно, з високою ймовірністю вказує на наявність COVID-19 у даної людини і завжди має бути підтверджений ПЛР-тестом. Позитивний антигенний тест зазвичай вказує на значну кількість присутніх антигенів, що відповідає значному вірусному навантаженню в даної особи та її заразності для інших. Отже, позитивний результат антигенного тесту слід інтерпретувати як позитивний тест. В рамках рутинної тактики дій цим людям також потрібно додатково виконати ПЛР-тест. Проте, я б розглянув ізоляцію і вжиття заходів обережності щодо такої людини до часу отримання підтвердження. Іноді трапляються хибно-позитивні результати, які не мають значення, не корелюють з результатом ПЛР-тесту, але вони зустрічаються рідко. Іншою є ситуація в разі позитивного результату ПЛР-тесту, особливо у безсимптомних людей. Тому також важливо зібрати анамнез, особливо навіть щодо неспецифічних, слабко виражених симптомів за останні місяць чи два, оскільки ці люди могли перенести інфекцію COVID-19 місяць або два місяці назад. Якщо маєте доступ до лабораторії, попросіть про доступ до так званого порогового циклу, який показує ступінь реплікації вірусу при ПЛР-тестуванні, що часто дає уявлення про кількість самого вірусу. У висококонтагіозних людей порогові цикли складають нижче 25, у менш заразних осіб або тих, хто близький до завершення захворювання, або з хронічним виділенням вірусу — вище 30–35. Це значення відповідає невеликому виділенню вірусу з плином часу, в зв’язку з чим дана особа не є заразною, проте вона матиме позитивний результат. Повторне виконання тесту допомагає простежити траєкторію зараження. Порогові цикли досить високі на початку хвороби і зменшуються в міру її прогресування. Тоді спостерігається високе вірусне навантаження. Тому проведення чергового тесту, який виявиться негативним, або визначення порогового циклу, який також виявиться високим, вказує на те, що ці люди знаходяться на пізній стадії хвороби і просто хронічно виділяють вірус, але не є заразними для інших. Це старі інфекції, які можуть тривати два-три місяці. Якщо кількість вірусу збільшується при наступному тесті, це вказує на людину, що знаходиться в інкубаційному періоді COVID-19, у якої ще тільки з'являтимуться симптоми або, принаймні, вона є заразною для інших. Тому також важливо застосувати принцип, що кожна обставина має значення. Інформація про появу симптомів важлива, оскільки дає змогу визначити початок інфекції. Проведення повторного тесту, який виявиться позитивним, або визначення віремії можуть надати додаткову інформацію. Нарешті, визначення порогового циклу, який є сурогатним показником вірусного навантаження, поряд із серією виконаних тестів, часто дозволяє диференціювати ранню і пізню стадії інфекції.