Що нового ми знаємо про COVID-19 через понад рік від початку пандемії?

Професор Жан-Луї Вінсент (Jean-Louis Vincent) з кафедри інтенсивної терапії Université libre de Bruxelles, колишній президент Всесвітньої Федерації Товариств Інтенсивної Терапії, дослідник і автор значущих публікацій — у розмові з професором Романом Єшке (Roman Jaeschke) обговорює актуальну епідеміологічну ситуацію в Бельгії та зміни у веденні COVID-19 через понад рік від початку пандемії.

Roman Jaeschke: Добрий день. Ласкаво просимо в черговий випуск McMaster Perspective. Ми раді знову вітати людину, яка вже кілька місяців разом із нами стежить за поточними подіями. Це проф. Жан-Луї Вінсент (Jean-Louis Vincent) з Брюсселя (Бельгія), який є справжнім авторитетом в області інтенсивної терапії та анестезіології і не потребує представлення нікому, хто працює в цій галузі.

Ми вже зустрічалися кілька разів, щоб поговорити про COVID-19: відразу після початку епідемії, потім під час неї, а сьогодні ми збираємося подивитися на ситуацію через понад рік. Дозвольте мені почати з кількох загальних питань. На жаль, на самому початку Ви зіткнулися з безліччю інфекцій і смертей через COVID-19 у Бельгії. Як країна сьогодні справляється з пандемією?

Jean-Louis Vincent: Ми справляємося досить добре. Ми відновлюємося після третьої хвилі заражень і виходимо з локдауна. Кількість заражень доволі значно знижується, і ось уже кілька тижнів ситуація виглядає непогано. Ми досі маємо багатьох пацієнтів, які тимчасово перебувають у відділенні інтенсивної терапії. Однак можна сказати, що вони складають іншу групу пацієнтів, ніж ті, з якими ми мали справу раніше. Проте, ми починаємо контролювати ситуацію. Здається, найгірше вже позаду. Ми з нетерпінням чекаємо зустрічі вживу в Брюсселі в кінці серпня/на початку вересня.

Roman Jaeschke: Чудово. Як Ви вважаєте, чи вакцинація дозволить нам перемогти у боротьбі з варіантами SARS-CoV-2?

Jean-Louis Vincent: Звісно. Вакцинація значно поліпшила ситуацію. Найкращим прикладом може слугувати Великобританія, де майже немає нових випадків захворювання. Вакцинація в Бельгії проходить досить ефективно. Різні країни у складі Європейського Союзу співпрацюють у цьому напрямку. Загалом, ми доволі добре даємо собі раду.

Roman Jaeschke: Кілька місяців тому ми намагалися передбачити майбутнє. Це складно, але у мене склалося враження, що сьогодні ми трохи краще справляємося з веденням COVID-19. Яка Ваша думка з цього приводу? Що вдалося поліпшити впродовж року після початку пандемії, а що не працює?

Jean-Louis Vincent: Це дуже широка тема. По-перше, сьогодні у нас більше знань про саму хворобу. Ми знаємо, що це не лише дихальна недостатність, а радше різновид сепсису в результаті вірусної інфекції, який пов'язаний з вивільненням цитокінів та інших медіаторів і може призвести до поліорганної недостатності. З самого початку я вважаю, що пацієнти не повинні вмирати від дихальної недостатності в епоху штучної вентиляції легенів і терапії ЕКМО, яка допомагає при неефективності вентиляції. У наші дні немає причин помирати від дихальної недостатності. Очевидно, що пацієнти вмирають через поліорганну недостатність. Крім того, пандемія навчила нас інтубувати хворих в потрібний момент — не надто рано і не занадто пізно. Потрібні були практика та індивідуальний підхід до лікування. У Бельгії, як і в багатьох інших країнах, ми використовували шоломи, які знижують ризик поширення вірусів і в той же час ефективно підтримують дихання.
Крім того, тепер ми знаємо більше про терапевтичні втручання у їх широкому розумінні, дексаметазон чи глюкокортикоїди. Ми переконані, що тоцилізумаб справді діє, хоча результати досліджень дещо суперечливі. Деякі з них демонструють чіткий ефект дії цього лікарського засобу, інші — менший, але загалом вони здебільшого свідчать на його користь.

Призначення ремдесивіру як противірусного препарату може розглядатися на ранній стадії захворювання, але ВООЗ цього не рекомендує. У Бельгії ми закупили певну кількість ремдесивіру, щоб потім відправити його в Індію. Дехто каже, що ми відправили неефективний лікарський засіб, але його й надалі доволі часто призначають у США, так чому б не спробувати? Він не дуже ефективний, але якщо він може хоча б трохи допомогти країнам, які переживають справжню кризу, то що ж стоїть на заваді?
У нашому розпорядженні все ще є моноклональні антитіла, які дуже ефективні на початковій стадії захворювання. Слід розглянути можливість їх введення пацієнту відразу після надходження в лікарню. Моноклональні антитіла досить дорогі – ціна розчину для однієї ін'єкції складає більше 1000 доларів, але на початковому етапі вони ефективні. Їх не слід використовувати у відділеннях інтенсивної терапії. Дані показують, що пацієнтам у критичному стані вони можуть навіть зашкодити.

У нашій попередній бесіді я згадував, що ми могли розробити інші терапевтичні втручання. Ми витратили занадто багато часу на дослідження гідроксихлорохіну, які неодноразово свідчили про неефективність цього лікарського засобу. Шкода, оскільки ми вже раніше в «The Lancet» попереджали, що від досліджень в цьому напрямку слід відмовитися. За цей час ми могли зосередитися на потенційно перспективних втручаннях.
Ми також навчилися новому в організації роботи та залученні інших до допомоги. Співпраця у відділенні має бути ефективною. На початку пандемії персонал, що працює у деяких відділеннях інтенсивної терапії, був перевантажений, і співробітники інших відділень залучалися до догляду за пацієнтами, для яких не було місця на інтенсивній терапії. Так не повинно бути. Ми повинні працювати за принципом піраміди: фахівець анестезіолог-реаніматолог повинен здійснювати курирування лікарів інших спеціальностей, щоб підвищити ефективність команди; аналогічним чином медсестра, що спеціалізується в роботі у відділенні інтенсивної терапії, повинна керувати іншими медсестрами. Через деякий час ці початкові проблеми з організацією роботи почали зникати, і я думаю, що зараз ми працюємо більш ефективно, якщо можна так висловитися.

Летальність від COVID-19 знизилась. Великобританія представила найоптимістичніші дані. Пацієнти борються з хворобою подібного ступеня тяжкості, що і на початку пандемії, але відсоток летальних випадків нижчий. Захворювання також вражає іншу популяцію пацієнтів, ніж раніше. З'явилося багато небезпечніших варіантів SARS-CoV-2: британський, бразильський, індійський та інші. У відділеннях інтенсивної терапії зараз ми бачимо молодих людей у ​​віці від 40 до 45 років. До нас потрапляють вагітні, чого не було на початку пандемії. З'являється багато важливих питань про вакцинацію. Чи виявиться вона ефективна в запобіганні заражень варіантами SARS-CoV-2? Ми цього не знаємо. Ми сподіваємося, що так і буде, але точно цього не знаємо. Час покаже.

Roman Jaeschke: Сам факт, що ми можемо вказати те, що ми знаємо і чого не знаємо, має велику цінність. Дозвольте мені просто додати, що через рік повністю змінився моральний дух лікарів, які з більшим ентузіазмом піклуються про пацієнтів з COVID-19 після того, як пройшли вакцинацію. Ми всі зітхнули з полегшенням.

Jean-Louis Vincent: Це правда.