Подорожі за кордон під час пандемії COVID‑19: загальна інформація

Скорочення: ВООЗ — Всесвітня Організація Охорони Здоров'я, ЄС — Європейський Союз, КЕ — кліщовий енцефаліт, CDC — Centers for Disease Control and Prevention, COVID‑19 (coronavirus disease) — захворювання, спричинене SARS-CoV-2, EASA — European Union Aviation Safety Agency, ECDC — European Centre for Disease Prevention and Control, IATA (International Air Transport Association) — Міжнародна асоціація повітряного транспорту, MERS‑CoV (Middle East respiratory syndrome coronavirus) — коронавірус близькосхідного респіраторного синдрому, NaTHNaC — National Travel Health Network and Centre, SARS‑CoV(‑2) (severe acute respiratory syndrome coronavirus [2]) — коронавірус тяжкого гострого респіраторного синдрому (2)

Яке значення подорожей за кордон для розвитку пандемії COVID‑19?

Пандемія COVID-19 — виняткове явище для медицини подорожей. Подорожі за кордон та туризм сприяють передачі SARS-CoV-2 завдяки мобільності подорожніх, можливості передачі інфекції до регіону призначення та великому скупченню людей в аеропортах, курортах, готелях тощо. Подорож літаком чи іншим закритим транспортним засобом (автобусом, поїздом, судном) у безпосередній близькості від зараженої людини, є фактором ризику зараження, який було включено до визначення випадку COVID-19.

На ранній фазі пандемії COVID-19 подорожі та туризм значно сприяли передачі SARS‑CoV‑2 між країнами та континентами, а також поширенню епідемії на території окремих країнах. Однак, згідно з актуальною позицією European Centre for Disease Prevention and Control (ECDC), в ситуації поширеної передачі SARS-CoV-2 серед місцевої громади в більшості країн світу роль інфекцій, пов’язаних із туризмом та міжнародними поїздками, може бути меншою, ніж вплив місцевого поширення інфекції. У період часткового відновлення міжнародних авіарейсів та відкриття кордонів Європейського Союзу (ЄС) у червні цього року лише 3 % випадків зараження SARS‑CoV‑2 відбулися за межами країни постійного проживання осіб із підтвердженою COVID-19. ECDC вважає, що найближчим часом особи з інфекцією SARS-CoV-2, завезеною з-за кордону, швидше за все, складатимуть незначну меншість серед усіх жителів Європи, у яких діагностовано COVID-19.

Які обмеження щодо перетину державних кордонів існують у даний час у світі?

Досі Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) на жодному з етапів поширення SARS-CoV-2 не рекомендувала обмежувати міжнародні перевезення, проте багато країн самостійно ввели такі обмеження щодо міжнародних та внутрішніх авіа-, наземних та морських подорожей. Відповідно до позиції ВООЗ, законодавчі норми, що обмежують переміщення людей та міжнародну торгівлю, найчастіше не є ефективними засобами інфекційного контролю, але вони можуть утруднювати організаційну підтримку країн, які найбільше постраждали від епідемії, та ведуть до негативних соціальних і економічних наслідків. На основі аналізу пандемії грипу, здається, що закриття державних кордонів може затримати завезення вірусу в дану країну, однак це ефективно лише на ранній стадії епідемії, за умови, що міжнародний трафік швидко та майже повністю обмежать. В європейських умовах такі дії були б можливі лише щодо малих, ізольованих країн. Через поширену передачу інфекції серед місцевої громади більшості країн, ECDC наразі не планує рекомендувати обмеження щодо перетину державних кордонів у межах ЄС.

Що стосується обмежень на міжконтинентальні подорожі, то Рада ЄС видала 30 червня цього року рекомендацію щодо скоординованого, поступового зняття обмежень на приїзд громадян окремих позаєвропейських країн до ЄС. Рада ЄС планує оновлювати перелік таких країн кожні 2 тижні на основі порівняння кількості нових випадків COVID-19 на 100 000 жителів у даній країні та її середнього рівня для ЄС, а також оцінки стабільності перебігу епідемії та впроваджених заходів інфекційного контролю. Багато країн за межами Європи досі зберігають повну заборону на в'їзд для іноземців (актуальна інформація — див. нижче).

Незалежно від формальних обмежень щодо перетину державних кордонів, деякі центри громадського здоров’я все ще рекомендують відмовитися від будь-яких подорожей, а окремі країни також запроваджують на кордоні інші захисні заходи, зокрема опитувальники щодо симптомів захворювання, локалізаційні карти, вимірювання температури, вимоги надати довідку про негативний результат тесту ЗТ-ПЛР на наявність зараження SARS-CoV-2 або проведення тесту на кордоні, а також зобов’язання самоізоляції або використання подорожнім цифрового застосунку для підтримки відстеження контактів. ECDC вважає процедури скринінгу на кордоні затратними та малоефективними, але припускає, що обізнаність про таку діяльність на кордонах чи аеропортах може збільшити ймовірність того, що люди з наявністю симптомів відмовляться від подорожі, що є ключовим для обмеження поширення COVID-19 серед подорожніх. Прикладом рішень, адаптованих до місцевої епідеміологічної ситуації та можливостей системи охорони здоров’я, є правила для подорожніх, які запровадила Ісландія: обов'язкова самоізоляція або ЗТ-ПЛР тестування матеріалу з носоглотки під час перетину кордону для всіх осіб, народжених до 2005 року, що прибувають у цю країну. У період з 15 червня до 15 липня під час прикордонного контролю в цій країні було проведено дослідження у 40 674 осіб, з яких у 15-ти було підтверджено зараження SARS‑CoV‑2. На актуальному етапі пандемії ще неможливо достовірно оцінити ефективність таких заходів.

ECDC вказує на необґрунтованість використання "сертифікатів імунітету" на основі позитивного результату серологічного тесту як інструменту прийняття рішень про подорожі. Він також підкреслює важливість інформування про ризик (перевізниками, туристичними агенціями, центрами громадського здоров'я) та навчання подорожніх щодо індивідуальної профілактики як особливо важливих аспектів безпеки та зменшення ризику передачі SARS-CoV-2 під час подорожі.

Ситуація щодо обмежень міжнародного руху та правил для подорожніх на кордонах під час актуальної пандемії динамічно змінюється. Постійно оновлювану інформацію для подорожніх публікує Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA; www.iatatravelcentre.com).

Як оцінювати індивідуальний ризик для здоров'я, пов'язаний з подорожами за кордон, під час пандемії?

Міжнародні поїздки, особливо у тропічні країни та країни, що розвиваються, пов'язані зі збільшенням ризику для здоров'я незалежно від пандемії COVID-19. На здоров’я подорожнього суттєво впливають зокрема ендемічна присутність певних збудників, поширеність інфекцій, пов’язаних із санітарією, а також чинники навколишнього середовища в регіоні призначення (наприклад, клімат, висота над рівнем моря). Подорож під час актуальної пандемії додатково створює для подорожнього ризик зараження SARS-CoV-2 під час транспорту та в країні призначення. Ризик COVID-19 під час подорожі залежить, серед іншого, від інтенсивності передачі SARS-CoV-2 в регіонах, через які проходить її маршрут, а також від ефективності боротьби з епідемією та застосування профілактичних заходів у громаді в країні призначення, а також від реалізації методів захисту перевізником, запланованої активності та вжиття подорожнім індивідуальних профілактичних заходів.

Точна оцінка ризику інфікування SARS‑CoV‑2 залежно від інтенсивності передачі в регіоні призначення є складною і вимагає старанності. Дані щодо захворюваності на COVID-19 в окремих країнах постійно публікуються ВООЗ та ECDC, однак їх інтерпретація повинна бути обережною та вимагати врахування інформації про національну та регіональну стратегію діагностики інфекції, викликаної SARS-CoV-2. Кількість повідомлених випадків може бути заниженою і може не відображати реальну кількість заражених жителів в окремих регіонах, але трапляється і протилежна ситуація: велике, але обмежене вогнище COVID-19 збільшує кількість опублікованих випадків інфекції у даній країні, що може не бути суттєвим для індивідуального оцінювання ризику експозиції під час подорожі. Відсутність універсальних принципів тестування на COVID-19, вільного доступу до тестів та можливості їх проведення в деяких країнах, а також відсутність популяційних досліджень в Європі та світі утруднює точну оцінку ризику подорожей на актуальному етапі епідемії.

Віднедавна центри громадського здоров’я в деяких країнах проводять аналіз ризику зараження SARS-CoV-2 та публікують інформацію для подорожніх. У Великобританії Public Health England (урядове агентство з питань громадського здоров'я) та National Travel Health Network and Centre (NaTHNaC) розробили шкалу ризику експозиції до SARS-CoV-2 під час подорожі (виділяючи низький, помірний та високий ризик) з рекомендаціями для осіб, які планують поїздку в певні країни світу. NaTHNaC радить усім не їздити в країни, де такий ризик визначений як високий. Подорожні з факторами, що збільшують ризик тяжкого перебігу COVID-19, повинні розглянути можливість відстрочення подорожі у регіони з помірним ризиком експозиції, тоді як поїздки у регіони з низьким рівнем ризику не пов'язані з обмеженнями. Протягом декількох тижнів Centers for Disease Control and Prevention (CDC) США також надають детальну інформацію для людей, які виїжджають. Можна очікувати, що комплексна оцінка ризику COVID-19 в регіоні призначення надовго стане основним елементом медичної консультації перед поїздкою за кордон, а використання регулярно оновлюваних веб-ресурсів, що пропонують достовірну інформацію з цього питання, виявиться рутинним заходом клінічної практики в медицині подорожей (рамка 1).

Індивідуальна оцінка ризику для здоров'я під час подорожі, крім ризиків, пов'язаних із маршрутом та характером поїздки, також повинна враховувати інформацію про стан здоров’я подорожнього, що важливо при виборі щеплень та інших профілактичних заходів, а в деяких ситуаціях може становити протипоказання до подорожі. У даний час, згідно з позицією ECDC, подорож, як правило, не рекомендується особам із факторами ризику тяжкого перебігу COVID-19 (напр., похилий вік, хронічні серцево-судинні та респіраторні захворювання, цукровий діабет, імунні порушення), якщо умови подорожі не дозволяють ретельно дотримуватися принципів соціального дистанціювання та використання засобів індивідуального захисту від зараження SARS-CoV-2 під час транспорту та всього перебування у регіоні призначення.

Окрім прямих наслідків зараження SARS-CoV-2 для здоров'я під час подорожі, поїздки під час пандемії можуть бути пов'язані з труднощами з транспортом та доступом до медичних послуг, що може мати негативні наслідки для здоров’я подорожнього (рамка 2).