Подорожі за кордон під час пандемії COVID‑19: профілактика зараження

Скорочення: ВООЗ — Всесвітня Організація Охорони Здоров'я, ЄС — Європейський Союз, КЕ — кліщовий енцефаліт, CDC — Centers for Disease Control and Prevention, COVID‑19 (coronavirus disease) — захворювання, спричинене SARS-CoV-2, EASA — European Union Aviation Safety Agency, ECDC — European Centre for Disease Prevention and Control, IATA (International Air Transport Association) — Міжнародна асоціація повітряного транспорту, MERS‑CoV (Middle East respiratory syndrome coronavirus) — коронавірус близькосхідного респіраторного синдрому, NaTHNaC — National Travel Health Network and Centre, SARS‑CoV(‑2) (severe acute respiratory syndrome coronavirus [2]) — коронавірус тяжкого гострого респіраторного синдрому (2)

Як попередити розвиток зараження SARS‑CoV‑2 під час подорожі?

Нефармакологічні засоби захисту від інфікування SARS-CoV-2 є основним засобом контролю поширення COVID-19 при будь-яких обставинах, зокрема під час подорожей.

Систематичний огляд досліджень за період 2003–2020 рр. щодо ефективності методів профілактики коронавірусних інфекцій (SARS-CoV-1, SARS-CoV-2 і MERS-CoV) показав, що дотримання фізичного дистанціювання ≥1 м в порівнянні з дистанціюванням <1 м приблизно 5-кратно знижує ймовірність зараження, а захисний ефект збільшується вдвічі з кожним додатковим метром відстані між зараженим і здоровою людиною (детальне обговорення — див. Ефективність фізичного дистанціювання та носіння масок і захисту очей щодо попередження передачі SARS-CoV-2 та поширення COVID-19 — систематичний огляд). Також було підтверджено ефективність використання медичних масок, які у декілька разів знижували ймовірність зараження як у медичних установах, так і за їх межами.

ECDC опублікував рекомендації щодо застосування засобів захисту від зараження SARS-CoV-2 для організаторів громадського наземного, водного і повітряного транспорту, в тому числі запропоновано способи полегшення дотримання дистанціювання між пасажирами і між персоналом в якості ключової профілактичного заходу. Відповідно до рекомендацій ECDC/EASA для авіаперевізників, організаційні зміни покликані забезпечити дотримання відстані 1,5 м між особами, що перебувають в аеропорту, якщо це можливо.

У даний час ВООЗ рекомендує використовувати немедичні (тканинні) маски в громадських місцях, якщо умови не дозволяють ефективно зберігати фізичне дистанціювання. Це стосується всіх видів громадського транспорту, а також інших закритих громадським приміщень (напр. магазинів або церков), особливо в регіонах з поширеною передачею COVID-19, коли інші заходи інфекційного контролю недостатньо використовуються. У випадку осіб, що належать до груп підвищеного ризику розвитку COVID-19 у зв'язку з віком або наявністю хронічних захворювань чи порушень імунітету, ВООЗ рекомендує використовувати медичні маски при будь-яких обставинах, коли складно дотримуватися дистанціювання, а ризик зараження може бути збільшений. Відповідно до рекомендацій ECDC/EASA, медичні маски (тришарові хірургічні маски з відповідністю стандарту EN 14 683) повинні використовуватися всіма особами — як пасажирами, так і працівниками — в аеропортах і в літаках: від входу в будівлю терміналу перед вильотом і до виходу з аеропорту призначення, за винятком контрольно-пропускних пунктів або прикордонного контролю, а також за винятком людей, які не можуть носити маски через медичні протипоказання, та дітей у віці до 6 років. При подорожі літаком маску слід міняти кожні 4 години, якщо виробник не рекомендує інше. Маска вимагає негайної заміни також у разі її контамінації інфекційним матеріалом (наприклад, кашляючою людиною), намокання або пошкодження. Подорожній повинен взяти запас масок, що відповідає тривалості планованого польоту і часу перебування в аеропорту або перебування в іншому виді громадського транспорту і закритих просторах, таких як порти, вокзали тощо. Використання масок слід розглядати як додатковий захід до інших методів профілактики заражень SARS-CoV-2 в подорожі. Принципи безпеки пасажирів під час авіаперевезень узагальнено в рекомендаціях IATA, згідно з якими слід:

1) зберігати достатню відстань від інших пасажирів;

2) уникати скупчень людей, черг, магазинів, ресторанів, а також користуватися торговельними автоматами;

3) не торкатися поверхонь (наприклад, онлайн-реєстрація, реєстрація багажу з використанням стійок drop-off);

4) використовувати медичні маски відповідно до принципів, викладених вище;

5) мити руки з милом і водою якомога частіше і використовувати дезінфікуючі засоби для рук на спиртовій основі;

6) у разі кашлю або чхання прикривати рот і ніс зігнутим ліктем або одноразовою носовою серветкою, яку опісля слід викинути у відповідний контейнер;

7) покинути аеропорт якомога швидше після отримання багажу в пункті призначення.

Під час медичної консультації перед подорожжю під час пандемії COVID-19 слід проінформувати пацієнта про рекомендації щодо профілактики зараження SARS-CoV-2, включаючи правильне використання масок. Варто рекомендувати подорожньому перевірити ще під час планування поїздки які методи фізичного дистанціювання застосовуються туристичним агентством або авіакомпаніями.  У дорожній аптечці має бути дезінфікуючий засіб для рук на спиртовій основі і запас масок, з урахуванням часу на переїзд, а також ризику експозиції, запланованих заходів і рекомендацій установи охорони здоров'я в місці призначення. Пацієнта слід інформувати про те, що описані заходи щодо запобігання COVID-19 під час подорожі ефективно знижують ймовірність зараження SARS-CoV-2 під час подорожі, але не виключають ризик повністю. Також слід рекомендувати строго уникати подорожей у разі появи симптомів, які можуть вказувати на COVID-19, і, якщо така ситуація виникає під час поїздки за кордон — рекомендувати подорожньому ізолюватись і слідувати вказівкам місцевих санітарних служб.

Всі описані заходи по захисту від інфікування SARS-CoV-2 не є складними і не пов'язані з ризиком несприятливих наслідків, однак від подорожнього вони вимагають зміни поведінки. Дані щодо профілактики інших інфекційних захворювань під час міжнародних подорожей показують, що подорожні іноді ігнорують принципи неспецифічної профілактики інфекцій. Наприклад: під час дослідження з залученням дорослих поляків після повернення з тропіків у 2012–2013 роках 21–63 % респондентів підтвердили використання рекомендованих заходів захисту від комарів у країнах, в яких є ризик малярії. Тому, мабуть, ефективне навчання пацієнта, який планує подорож під час нинішньої пандемії, є особливо важливим аспектом мінімізації ризику COVID-19.

Чи під час пандемії COVID‑19 слід модифікувати інші принципи профілактики перед подорожжю за кордон?

Під час пандемії COVID-19, незалежно від профілактики зараження SARS-CoV-2, особливу увагу слід приділяти іншим елементам медичної підготовки, рекомендованим перед подорожжю, особливо при поїздках в тропіки і райони з поганими санітарними умовами. Профілактичні щеплення, хіміопрофілактика малярії і методи неспецифічної профілактики зводять до мінімуму ризик захворіти під час подорожей і в ситуації, що склалася, вони захищають подорожнього не лише від прямих клінічних наслідків інфекції, але і від ризику контакту з людьми, інфікованими SARS-CoV-2, у разі необхідності відвідування медичних установ за кордоном, а також формальних проблем під час переїзду та перетину кордону, таких як абсолютна заборона на вхід в аеропорт для людей з високою температурою і, як наслідок, неможливість вильоту або повернення в країну.

У березні цього року ВООЗ опублікувала позицію, в якій говориться, що імунізація є одним із пріоритетних заходів охорони здоров'я під час пандемії COVID-19. ВООЗ приділяє особливу увагу плановій вакцинації проти пневмококів і сезонного грипу в групах із ризиком зараження. Під час медичної підготовки до поїздок за кордон слід враховувати, що в даний час грип є найбільш поширеним захворюванням подорожніх серед тих хворіб, розвиток яких можна попередити за допомогою профілактичних щеплень (рис. 1). До теперішнього часу ВООЗ рекомендувала імунізацію проти грипу подорожнім, які належать до груп із підвищеним ризиком ускладнень і тяжкого перебігу цього захворювання, але з урахуванням поточної епідеміологічної ситуації і подібності симптомів грипу та COVID-19 слід пропонувати вакцинацію всім людям, які планують подорож, за відсутності протипоказань до вакцинації. Що стосується подорожей до південної півкулі, слід звернути увагу на відмінності щодо сезонності грипу в цій частині світу і на склад вакцини, рекомендованої ВООЗ в цьому регіоні.

Рисунок 1. Ризик захворювань, які можна попередити завдяки профілактичним щепленням — показники показують орієнтовний ризик  розвитку захворювання для дорослої особи впродовж місяця закордонної подорожі (на основі 27-ї позиції літератури, змодифіковано)

Вибір інших щеплень повинен залежати від аналізу ризику, пов'язаного з епідеміологічною ситуацією в регіоні призначення, характеру і тривалості поїздки та показань, обумовлених станом здоров'я подорожнього. Пацієнту також повинні бути запропоновані щеплення, необхідні тим, хто прибуває в дану країну, відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил ВООЗ. При складанні індивідуального графіка вакцинації для людини, яка в даний час планує подорож в тропіки, слід звернути увагу на можливий підвищений ризик ендемічних інфекційних захворювань через труднощі в проведенні програм боротьби з тропічними хворобами під час пандемії COVID-19 (див. Подорожі за кордон під час пандемії COVID‑19: Ризик тропічних інфекційних хвороб.).

Як діяти в разі припинення схеми вакцинації перед подорожжю через обмеження функціонування закладів охорони здоров'я під час пандемії?

Щеплення, перервані через обмеження роботи медичного закладу, у пацієнта, який звернувся за консультацією, плануючи подорож перед пандемією, повинні бути виконані в рамах індивідуально узгодженого календаря щеплень. Оптимальним рішенням є продовження вакцинації відповідно до графіка, рекомендованого виробником. Якщо сталася затримка його реалізації, то в більшості ситуацій не потрібно повторно вводити дози вакцини, які були введені раніше. Наступні дози слід продовжувати вводити в зазвичай рекомендованій кількості і часових інтервалах, а затримка в проведенні всього процесу в кінцевому підсумку не впливає на досягнутий імунітет в імунокомпетентних осіб. Ефективність такого підходу не є визначена у випадку пероральних вакцин проти черевного тифу і холери. Саме тому у пацієнтів, в яких базовий графік імунізації цими вакцинами був перерваний, доцільно повторити весь курс вакцинації перед подорожжю.