Б

У ложі після спленектомії можна очікувати наявності гіпертрофованих додаткових селезінок з гладкими контурами, а іноді в них можна візуалізувати судини (рис. 2). Інша проблема, пов'язана зі спленектомією, — це скупчення живої пульпи, які формують так звані вогнища спленозу в очеревині. Витік пульпи селезінки внаслідок травматичного пошкодження капсули або під час спленектомії може локалізуватися в очеревинній порожнині, а також у брижі та великому сальнику.1-3 Вивільнені клітини селезінки, які знаходяться поза її межами, живляться навколишніми тканинами та очеревинною рідиною. Вони будуть поступово розмножуватися, поки не досягнуть макроскопічних розмірів. Через роки після такої події, як правило, у спленектомічному ложі, з’являється тканинна маса, яка – особливо у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями – стане діагностичною проблемою. Ураження можуть бути одиничними або множинними. Вогнища спленозу можна виявити по всій очеревинній порожнині, але найчастіше в епігастральній ділянці, де їх найлегше діагностувати. Іноді вони можуть імітувати пухлину придатків.4 

Рисунок 2.

Іншим органом, колонізованим аутоімплантатами селезінки, що виникли в результаті травми, є грудна клітка — вогнища цієї тканини виявляються в лівій плевральній порожнині та на перикарді.3 Вкрай несподіваною є наявність спленозу в печінці і навіть в головному мозку. У цих випадках патогенез пояснюється проникненням клітин селезінки в просвіт судин та їх поширенням гематогенним шляхом у віддалені ділянки тіла.3,5  Інтраперитонеальний спленоз зазвичай безсимптомний; рідко викликає біль у животі або шлунково-кишкову непрохідність.3 Його виявлення часто є причиною діагностичних дилем під час інтерпретації результатів візуалізаційних досліджень (УЗД, КТ та МРТ), що може призвести до біопсії або хірургічного видалення ураження.1-5 Важливо пов'язати виявлені – зазвичай випадково – ураження в очеревинній порожнині з перенесеною в анамнезі спленектомією або травматичним пошкодженням селезінки. Тоді методом першої лінії є проведення сцинтиграфії з колоїдом сульфіду або з термічно пошкодженими еритроцитами, міченими (в обох варіантах) технецієм 99m  (99mTc).1-3 На сьогодні не описано жодних специфічних для спленозу ознак, які можна було б виявити під час трансабдомінального УЗД. Описані фокуси цієї тканини – гіпоехогенні, зазвичай овальні або круглі, з чіткою облямівкою – не давали жодних підстав для постановки достовірного діагнозу спленозу.6-9 Такі зображення можуть бути результатом багатьох патологій, найчастіше метастазів раку, лімфоматозу, мезотеліоми очеревини, ендометріозу та дисемінації лейоміоматозу. Bertolotto і співавт. використовували УЗД з контрастним підсиленням (CEUS) для диференційної діагностики цих уражень.10 Вони порівнювали контрастування вогнищ спленозу у 13 пацієнтів та у такої ж кількості пацієнтів з перитонеальними метастазами карциноми. Лише в групі зі спленозом було досягнуто >60 % максимального посилення в пізній фазі, що, на думку авторів цього дослідження, дозволяє розглядати CEUS як альтернативу сцинтиграфії.  

У випадку, представленому в загадці, діагноз був підтверджений сцинтиграфічним дослідженням. Виявлення описаних уражень в очеревинній порожнині в особи, яка перенесла спленектомію або травматичне пошкодження селезінки, завжди в першу чергу повинно викликати підозру на спленоз. У пацієнтів із таким анамнезом діагностику слід починати зі сцинтиграфії.