Примітка: Огляд публікацій включає період з 1.05.2020 р. до 14.04.2021 р.
Скорочення: ДХН — діабетична хвороба нирок, ПГТТ — пероральний глюкозотолерантний тест, СН — серцева недостатність, СС — серцево-судинний, ХС ЛПВЩ — холестерин ліпопротеїдів високої щільності, ХС ЛПНЩ — холестерин ліпопротеїдів низької щільності, ЦД — цукровий діабет, ЦД1 — цукровий діабет 1-го типу, ЦД2 — цукровий діабет 2-го типу, CGMS (continuous glucose monitoring system) — система постійного моніторингу глікемії, GDM (gestational diabetes) — гестаційний діабет
Слід звернути увагу на дискусію про гетерогенність гестаційного діабету (GDM) як за фенотипом, так і за генотипом. Фенотипно GDM близький до цукрового діабету 2-го типу (ЦД2), але іноді генотипно від нього відрізняється, демонструючи гетерогенність, що може асоціюватися з пізнішими акушерськими проблемами.1 Метааналіз 20 досліджень, в яких взяли участь понад 1,3 мільйона жінок (67 956 жінок із GDM) щодо прогресування GDM у ЦД2, показали, що пацієнтки з GDM в анамнезі мають майже в 10 разів вищий ризик розвитку ЦД2 в порівнянні з жінками без GDM в анамнезі. Це підкреслює важливість моніторингу та профілактики ЦД2 у цій групі.2 При діагностиці GDM за допомогою перорального глюкозотолерантного тесту (ПГТТ) слід ретельно дотримуватися лабораторних процедур, оскільки навіть незначні відхилення можуть призвести до зниження частоти виявлення GDM.3
Варто згадати про збільшення кількості нейтрофілів периферичної крові в першому триместрі вагітності як про потенційний фактор ризику розвитку GDM та несприятливого перебігу вагітності.4 Більш раннє виникнення та прогресування факторів серцево-судинного (СС) ризику, таких як підвищення рівня холестерину фракції ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) і тригліцеридів, а також зниження рівня холестерину фракції ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), також спостерігалися у жінок із GDM, порівняно з жінками без GDM.5 Фізична активність у першому триместрі вагітності знижує ризик виявлення вуглеводних порушень за результатами скринінгових тестів під час вагітності та розвитку GDM; цього ефекту можна досягти шляхом збільшення навантаження більшою мірою, ніж це пропонується в поточних клінічних настановах, за умови, що це безпечно. Для профілактики GDM слід рекомендувати >38 хвилин помірної фізичної активності на день.6 В епоху COVID-19 не можна відмовлятися від діагностики GDM чи спрощувати процедури його виявлення.7
Вищий рівень глікемії в першій половині вагітності пов’язаний з нижчою масою лівого шлуночка і нижчим кінцево-діастолічним об’ємом на пізнішому етапі розвитку дитини. Ще необхідно провести детальний аналіз впливу інших материнських, акушерських факторів та характеристики дитини.8 Під час моніторингу компенсації цукрового діабету під час вагітності найціннішим показником, безперечно, є оцінка глікемії в реальному часі за допомогою CGMS, значення цього методу оцінювалося по відношенню до частоти розвитку макросомії плода. При застосуванні CGMS вона виникала рідше, проте її було виявлено у дітей матерів із вищим рівнем глікемії під час вагітності, який не був виявлений при стандартному самоконтролі.9
Основним завданням баріатричної хірургії у пацієнтів із ЦД2 є зниження маси тіла. У дослідженні, в якому порівнювали метаболічні ефекти після досягнення втрати маси тіла >16 % від вихідного значення у хворих на ЦД2, що отримували хірургічне лікування та лише дієтотерапію, в принципі не було виявлено жодних метаболічних відмінностей щодо значно покращених в обох групах параметрів вуглеводного обміну (включаючи чутливість до інсуліну).10 Варто відзначити, що аналіз, який в кінцевому підсумку охопив лише 22 пацієнтів, не включав 38,8% пацієнтів, що застосовували дієтотерапію, та 26,6% хірургічних пацієнтів, які не досягли цільової втрати маси тіла, і що стійкість досягнутих ефектів не оцінювалась. Обсерваційне дослідження, проведене у Швеції, в якому порівнювали пацієнтів із цукровим діабетом 1-го типу (ЦД1) із супутнім ожирінням, яким здійснювали виключення шлунка за допомогою шунтування типу Roux-en-Y (RYGB), з контрольною групою, у якій пацієнтам не робили такої операції, показало, що цей метод баріатричної хірургії був корисним з метаболічної точки зору при ЦД1 з ожирінням. Протягом 9-річного спостереження виявлено нижчий СС ризик, менше смертей від СС причин, інсультів та госпіталізацій з приводу серцевої недостатності (СН).11 Проте також був зареєстрований більш високий ризик серйозних гіперглікемічних подій та дієтичних помилок у пацієнтів, які проходили RYGB, що вказує на необхідність ретельного моніторингу цих пацієнтів.11 Оцінка пацієнтів із ЦД2 через 5 років після баріатричної операції виявила виникнення пізніх рецидивів ЦД в ⅓ досліджуваних осіб, і це спостерігалося рідше у пацієнтів, лікованих RYGB, ніж у тих, хто лікувався за допомогою операції по зменшенню шлунка. Проте частоту рецидивів не слід розглядати як невдачу, оскільки RYGB призвів до зниження факторів ризику атеросклерозу та значнішого зниження маси тіла.12
Порівняння нехірургічного лікування та баріатричної хірургії з точки зору впливу на розвиток мікроангіопатичних ускладнень у пацієнтів із ожирінням, хворих на ЦД2, показало, після майже 4-х років спостереження, достовірно вищу ефективність останньої. Усі використані методи (бандажування шлунка, рукавна гастректомія, RYGB і зміщення дванадцятипалої кишки) сприяли зниженню частоти мікросудинних ускладнень більшою мірою, ніж нехірургічна тактика, а нейефективнішою виявилась RYGB.13 Детальна оцінка щодо наявності діабетичної хвороби нирок (ДХН) у підлітків із ЦД2 та морбідним ожирінням після 5-ти років спостереження показала її нижчу частоту у пацієнтів після баріатричних операцій порівняно з пацієнтами, які отримували консервативне лікування.14 Явну перевагу з точки зору серцевих та ниркових кінцевих точок (СН, смерть через СС причини, ниркова недостатність) було виявлено після баріатричних операцій типу by‑pass у пацієнтів із ЦД2.15 Умовою отримання сприятливих змін в аспекті судинних ускладнень при ЦД2 та ЦД1 у хворих на ожиріння є тісна співпраця діабетологів, кардіологів та баріатрічних хірургів.16
Показники ремісії, які дозволяють перед баріатричною операцією оцінити ймовірність ремісії ЦД, були найнадійнішими невдовзі після операції, але вони виявилися менш корисними для прогнозування довгострокової ремісії та оцінки ускладнень ЦД2.17 Варто також зазначити, що більші переваги щодо контролю ЦД2 було досягнуто у пацієнтів із ожирінням і супутньою жировою дистрофією печінки, що може бути результатом більшої ролі інсулінорезистентності в патогенезі ЦД, яка спостерігається у цій групі.18
Запам’ятайте
GDM є суттєвим предиктором розвитку ЦД2 у майбутньому, тому необхідно проводити скринінг жінок із GDM в анамнезі.
Наслідком гіршої компенсації ЦД у вагітних, особливо в першій половині вагітності, можуть бути порушення будови серця у дітей, народжених після такої вагітності.
У хворих на ЦД лікування ожиріння за допомогою баріатричної хірургії не тільки забезпечує ліпшу – порівняно з консервативними методами – компенсацію ЦД, але й ефективніше запобігає мікроангіопатичним ускладненням та знижує СС ризик.
1. Powe C.E., Hivert M.-F., Udler M.S.: Defining heterogeneity among women with gestational diabetes mellitus. Diabetes, 2020; 69: 2064–2074
2. Vounzoulaki E., Khunti K., Abner S.C. i співавт.: Progression to type 2 diabetes in women with a known history of gestational diabetes: systematic review and meta‑analysis. Brit Med. J., 2020; 369: m1361
3. Potter J.M., Hickman P.E., Oakman C. i співавт.: Strict preanalytical oral glucose tolerance test bloodsample handling is essential for diagnosing gestational diabetes mellitus. Diabetes Care, 2020; 43: 1438–1441
4. Sun T., Meng F., Zhao H. i співавт.: Elevated first‑trimester neutrophil count is closely associated with the development of maternal gestational diabetes mellitus and adverse pregnancy outcomes. Diabetes, 2020; 69: 1401–1410
5. Retnakaran R., Shah B.R.: Divergent trajectories of cardiovascular risk factors in the years before pregnancy in women with and without gestational diabetes mellitus: a population‑based study. Diabetes Care, 2020; 43: 2500–2508
6. Ehrlich S.F., Ferrara A., Hedderson M.M. i співавт.: Exercise during the first trimester of pregnancy and the risks of abnormal screening and gestational diabetes mellitus. Diabetes Care, 2021; 44: 425–432
7. McIntyre H.D., Moses R.G.: The diagnosis and management of gestational diabetes mellitus in the context of the COVID‑19 pandemic. Diabetes Care, 2020; 43: 1433–1434
8. Wahab R.J., Jaddoe V.W.V., Roest A.A.W. i співавт.: Associations of maternal glycemia in the first half of pregnancy with alterations in cardiac structure and function in childhood. Diabetes Care, 2020; 43: 2272–2280
9. Scott E.M., Feig D.S., Murphy H.R. i співавт.: Continuous glucose monitoring in pregnancy: importance of analyzing temporal profiles to understand clinical outcomes. Diabetes Care, 2020; 43: 1178–1184
10. Yoshino M., Kayser B.D., Yoshino J. i співавт.: Effects of diet versus gastric bypass on metabolic function in diabetes. N. Engl. J. Med., 2020; 383: 721–732
11. Höskuldsdóttir G., Ekelund J., Miftaraj M. i співавт.: Potential benefits and harms of gastric surgery in obese individuals with type 1 diabetes: A nationwide, matched, observational study. Diabetes Care, 2020; 43: 3079–3085
12. Aminian A, Vidal A, Salminen P i співавт.: Late relapse of diabetes after bariatric surgery: not rare, but not a failure. Diabetes Care, 2020; 43: 534–540
13. Singh P., Adderley N., Subramanian A. i співавт.: The impact of bariatric surgery on incident microvascular complications in patients with type 2 diabetes: a matched controlled population‑based retrospective cohort study. Diabetes Care, 2021; 44: 116–124
14. Bjornstad P., Hughan K., Kelsey M.M. i співавт.: Effect of surgical versus medical therapy on diabetic kidney disease over 5 years in severely obese adolescents with type 2 diabetes. Diabetes Care, 2020; 43: 187–195
15. Liakopoulos V., Franzén S., Svensson A.-M. i співавт.: Renal and cardiovascular outcomes after weight loss from gastric bypass surgery in type 2 diabetes: Cardiorenal risk reductions exceed atherosclerotic benefits. Diabetes Care, 2020; 43: 1276–1284
16. Aminian A., Nissen S.E.: Success (but unfinished) story of metabolic surgery. Diabetes Care, 2020; 43: 1175–1177
17. Sjöholm K., Carlsson L.M.S., Taube M. i співавт.: Comparison of preoperative remission scores and diabetes duration alone as predictors of durable type 2 diabetes remission and risk of diabetes complications after bariatric surgery: a post hoc analysis of participants from the Swedish Obese Subjects study. Diabetes Care, 2020; 43: 2804–2811
18. Vangoitsenhoven R., Wilson R.L., Cherla D.V. i співавт.: Presence of liver steatosis is associated with greater diabetes remission after gastric bypass surgery. Diabetes Care, 2021; 44: 321–325