Вторинний гіперпаратиреоз

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Вторинний ГПТ — це зворотній стан підвищеної секреції ПТГ вторинно гіперплазованими ПЩЗ, в основному, за рахунок зменшення притоку іонів кальцію до клітин ПЩЗ. Причини: хронічна хвороба нирок (ХХН; найчастіша причина — вторинний ГПТ у всіх з ШКФ ≤45 мл/хв/1,73 м2), гостре пошкодження нирок, захворювання, що супроводжуються хронічною гіпокальціємією →розд. 19.1.6.1.

Тривала секреторна активність ПЩЗ призводить до їх гіпертрофії та гіперплазії. Функціонування гіпертрофованих ПЩЗ може з часом стати автономним (третинний гіперпаратиреоз →нижче).

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Симптоматика залежить від основного захворювання, яке є причиною хронічної гіпокальціємії, його тривалості та методу лікування. Вторинний гіперпаратиреоз у пацієнтів із ХХН призводить до розвитку, т. зв. ниркової остеодистрофії з високим кістковим ремоделюванням →розд. 14.2.

ДІАГНОСТИКА

Допоміжні дослідження

1. Біохімічні дослідження: підвищена концентрація ПТГ у сироватці, часто, гіпокальціємія або нормальна низька концентрація кальцію та порушення, що пов’язані з основним захворюванням (найчастіше — підвищена концентрація креатиніну у сироватці та гіперфосфатемія у пацієнтів з ХХН), здебільшого низький рівень 25(OH)D, підвищення концентрації FGF-23 та зниження концентрації білка Клото.

2. Візуалізаційні дослідження: можуть виявити збільшення ПЩЗ та різноманітні кісткові зміни, так як і при первинному ГПТ.

Діагностичні критерії

Підвищення концентрації ПТГ у сироватці крові і гіпокальціємія (або нормальний низький рівень кальцію в сироватці) у пацієнта з захворюванням, яке призводить до виникнення вторинного гіперпаратиреозу.

ЛІКУВАННЯ

Слід усунути причину, якщо це не можливо → симптоматичне лікування:

1) корекція гіпокальціємії →розд. 19.1.6.1;

2) корекція гіперфосфатемії →розд. 19.1.7.2;

3) активні метаболіти вітаміну D (кальцитріол) або його прекурсори, що не вимагають гідроксилювання в нирках (альфакальцидол), або його аналоги (напр., парикальцитол призначається в/в через центральний венозний катетер під час гемодіалізу, в дозуванні, розрахованому на підставі концентрації ПТГ в плазмі);

4) безкальцієві сполуки, що зв’язують фосфати у травному тракті (севеламеру карбонат, лантану карбонат, заліза цитрат)

5) якщо наведеного вище лікування недостатньо → призначте кальциміметик — цинакальцет 30–90 мг/добу.

Тактика лікування при вторинному гіперпаратиреозі в перебігу ХХН →розд. 14.2.