Вірусний гепатит типу В

1. Вакцини: містять рекомбінантний антиген HBs, належать до категорії «інактивованих».

2. Показання

У дорослих обов’язкова вакцинація для:

1) осіб, які є представниками медичних професій, що створюють ризик інфікування;

2) учнів медичних шкіл, студентів вищих навчальних закладів, які навчаються на медичних напрямках (протягом першого року навчання);

3) осіб, які особливо наражені на інфікування внаслідок контакту з особою, зараженою HBV (напр., домочадці хворого з вірусним гепатитом В або носія HBV, особи, які перебувають у закладах опіки, виховних і закритих закладах [напр., в’язницях], діалізні хворі або хворі з прогресуючою хронічною нирковою недостатністю з ШКФ <30 мл/хв/1,73 м2);

4) осіб, заражених HCV.

Вакцинація рекомендується для сприйнятливих до інфікування:

1) осіб, які з огляду на спосіб життя або рід заняття піддаються ризику інфікування, пов’язаного з пошкодженням цілісності тканин або через сексуальний контакт (напр., тих, хто виїжджає у ендемічні по вірусному гепатиту В райони →розд. 7.1.2.1, вступає в ризиковані сексуальні контакти, ін’єкційних наркоманів);

2) хронічно хворих із високим ризиком інфікування HBV (напр., з імунодефіцитом, у т. ч. в результаті імуносупресивної терапії, хворих на хронічні захворювання печінки, цукровий діабет), невакцинованих у рамках обов’язкових щеплень;

3) хворих, які готуються до операцій та інвазивних медичних процедур (однак не можна відмовити у виконанні медичної процедури, пов’язаної з порушенням цілісності тканин, у випадку відсутності вакцинації проти вірусного гепатиту В);

4) хворим на злоякісні захворювання крові;

5) усіх досі не вакцинованих дорослих, особливо похилого віку; CDC рекомендує вакцинацію для подорожуючих до країн, де поширеність хронічної інфекції HBV серед населення становить ≥2 %.

3. Протипоказання: універсальні для усіх «інактивованих» вакцин →розд. 18.11.1. Вагітність та годування груддю не є протипоказами для вакцинації.

4. Схеми вакцинації:

1) основна — 3 дози в/м у дельтовидний м’яз по схемі 0, 1 та 6 міс. (у випадку значної тромбоцитопенії або геморагічного діатезу винятково п/ш — слабша імунна відповідь). Ін’єкцію у ділянку сідниць вважайте недійсною та повторіть вакцинацію. У випадку подовження проміжків між дозами, не починайте схему з початку, тільки введіть пропущені дози (у випадку проміжків, довших ніж 12 міс., щоб пересвідчитись у ефективності порушеної схеми вакцинації, можна через 1–2 міс. після 3 дози перевірити концентрацію антитіл анти-HBs у сироватці, особливо, якщо існують фактори ризику відсутності або субоптимальної відповіді на вакцинацію →нижче). Особам, які отримали повний первинний цикл вакцинації (за винятком деяких хронічно хворих →нижче), не рекомендується проведення ревакцинації, навіть якщо декілька років після щеплення виявлено, що рівень антитіл анти-HBs є нижчим від захисного рівня (<10 МО/л).

2) пришвидшена — використовуйте у виняткових ситуаціях у дорослих, коли необхідна швидка імунізація перед виїздом за кордон у ендемічний район поширення вірусного гепатиту В (можливо перед оперативним втручанням). Виберіть препарат, призначений для використання у рамках швидкої схеми та дотримуйтеся рекомендацій виробника. Схема (4 дози основної вакцинації):

а) 0, 7, 21 день та 12 міс. (1 міс. після 3 дози серопротекція у 75–83 % вакцинованих, а через 2 міс. у 90–97 %; дещо вищий відсоток у випадку комбінованої вакцини);

б) 0, 1, 2, 12 місяців.

3) тактика після експозиції до HBV →розд. 18.10;

4) у хронічно хворих пацієнтів (хвороби нирок [у т. ч. діаліз], печінки, цукровий діабет, імунодефіцити), враховуючи часто незадовільну відповідь на вакцинацію або тільки нестійкий імунітет, використовуйте подвійну дозу вакцини (40 мкг), а у випадку деяких препаратів введіть додаткову дозу основної вакцинації (напр., схема 0, 1, 2 та 6 міс.; дотримуйтеся рекомендацій виробника). 1–2 міс. після закінчення основної вакцинації перевірте концентрацію антитіл анти-HBs у сироватці — якщо результат <10 МО/л → поводьтеся як у випадку осіб без імунної відповіді на вакцинацію (→нижче). Здійснюйте моніторинг концентрації концентрацію анти-HBs у сироватці кожні 6–12 міс — якщо результат <10 МО/л → введіть додаткову дозу з метою збереження концентрації анти-HBs >10 МО/л. У хворих на злоякісний новоутвір під час імуносупресивної терапії та у пацієнтів після трансплантації органу рекомендується утримання антитіл анти-HBs ≥100 МО/л.

Відповідно до чинного PSO, безкоштовне визначення анти-HBs в рамках кваліфікаційного дослідження до щеплення (включаючи контроль концентрації анти-HBs після основної вакцинації та періодичний моніторинг з метою кваліфікації до отримання ревакцинаційних доз) доступне таким хронічно хворим: ВГС-інфікованим, пацієнти з прогресуючою хворобою нирок із ШКФ <30 мл/хв, пацієнтам на діалізі, хворим на цукровий діабет, онкохворим під час імуносупресивної терапії та після трансплантації органів, пацієнтам з імунодефіцитом.

5) в осіб без імунної відповіді на основну серію вакцинації (анти-HBs 1–2 міс після основної вакцинації <10 МО/л; ≈10 % дорослих; фактори ризику: чоловіки, вік >40 р., ожиріння, тютюнопаління, хронічні хвороби нирок, хронічні хвороби печінки, хронічне зловживання алкоголем, імуносупресія, інфекція ВІЛ) → повторіть повну схему основної вакцинації (серопротекція у 50–70 %). 1–2 міс. після закінчення повторної серії вакцинації перевірте концентрацію антитіл анти-HBs у сироватці — якщо результат <10 МО/л → визнайте пацієнта таким, що тривало не відповідає на вакцинацію. У таких випадках при експозиції до HBV використовуйте пасивну імунопрофілактику →нижче.

5. Пасивна імунопрофілактика (специфічний анти-HBs імуноглобулін [HBIG]): показана з метою профілактики інфікування після експозиції до HBV у сприйнятливих до інфікування невакцинованих осіб або осіб, які не відповідають на вакцинацію. Введіть протягом 48–72 год після експозиції, а при необхідності (напр., під час тривалої госпіталізації) повторюйте кожні 4–8 тиж.