Порушення обміну кальцію

Основи фізіології

Вміст кальцію в організмі складає 20–25 г/кг безжирової маси тіла, що дорівнює ≈1,4–1,6 % загальної маси тіла. Добовий вміст кальцію у продуктах харчування складає ≈1,0 г, з якого всмоктується ≈30 %. Всмоктування з ШКТ збільшується під дією 1,25(OH)2D3 і паратгормону (через 1,25(OH)2D3), а зменшується внаслідок зв’язування кальцію оксалатами, фосфатами і жирними кислотами у кишківнику. 98–99 % відфільтрованого у ниркових клубочках кальцію зворотньо всмоктується у ниркових канальцях, а добова втрата кальцією з сечею складає 3–5 ммоль.

Нормальна концентрація кальцію у сироватці дорівнює 2,25–2,75 ммоль/л (9–11 мг/дл). 98 % кальцію знаходиться у кістках, 1–2 % — це кальцій, що може швидко мобілізуватися, половина з нього — іонізований кальцій (біологічно активний), а решта — зв’язана з білками, в основному, з альбумінами. Алкалоз посилює зв’язування кальцію з білками, знижуючи його іонізовану кількість, натомість ацидоз має зворотній вплив.

У осіб з гіпоальбумінемією слід розрахувати так звану скориговану концентрацію кальцію, використовуючи формулу:

SCa + 0,8 × (4 – Sальбумін)

SCa — концентрація загального кальцію в сироватці (мг/дл), Sальбумін — концентрація альбуміну в сироватці (г/дл)