Вазоспастична стенокардія (варіантна, Принцметала)

Загрудинний біль, викликаний спонтанним спазмом коронарної артерії. При типовій формі вазоспастична стенокардія характеризується транзиторною елевацією сегмента ST на ЕКГ. Зараховується до стенокардії без значного стенозу коронарних артерій (ANOCA).

Симптоми: стенокардитичний біль (характеристика →розд. 2.5.1.1), спонтанний, неодноразово довготривалий, найчастіше виникає між 24.00 і 6.00 у спокої, але може також з’являтися після навантаження. Максимальна вираженість симптомів впродовж року від маніфестації захворювання. Симптоми рецидивують.

Діагностика: на підставі виникнення спонтанного стенокардичного болю із супутньою елевацією сегментів ST на ЕКГ і спазмом коронарної артерії під час коронарографії (одночасна елевація сегмента ST над передньою та нижньою стінками є фактором ризику серцево-судинних ускладнень). Результат тесту з ацетилхоліном вважається позитивним якщо одночасно спостерігається: спазм епікардіальної артерії ≥90 %, ішемічні зміни на ЕКГ, а також стенокардичний біль. У разі стенозу <90 % діагностують спазм мікроциркуляції (→розд. 2.5.1.2.1).

Консервативне лікування:

1) модифікація факторів ризику — передусім, припинити тютюнопаління, вживання амфетаміну чи кокаїну;

2) нітрат (сублінгвальна таблетка або спрей), щоби зняти біль;

3) блокатор кальцієвих каналів у високих дозах п/о — дилтіазем 120–360 мг/добу, верапаміл 240–480 мг/добу (препарати →табл. 2.5-7), амлодипін 5–10 мг/добу, ніфедипін пролонгованої дії 30–90 мг/добу. Якщо лікування одним блокатором кальцієвих каналів неефективне, додайте другий, але з іншої групи, або нітрат пролонгованої дії (ізосорбіду мононітрат 30–60 мг/добу) →табл. 2.5-6;

4) β-блокатори, особливо неселективні, протипоказані.

Інвазивне лікування: імплантація стенту в місці атеросклеротичної бляшки, яка спричиняє артеріоспазм, може зменшити симптоми, однак у 50 % хворих після операції симптоми рецидивують внаслідок спазму в іншому сегменті артерії. Обов’язковим є продовження базисного медикаментозного лікування. У випадку клінічно значимої брадикардії або загрозливих шлуночкових тахіаритмій, залежних від ішемії, коли судинорозширювальна реакція на призначене консервативне лікування не є оптимальною, рекомендується імплантація стимулятора або кардіовертера-дефібрилятора.

Прогноз: 5-річна виживаність від моменту постановки діагнозу становить 95 %. Прогноз є гіршим у хворих із супутнім атеросклеротичним ураженням коронарних артерій, а також у хворих, в яких артеріоспазм супроводжувався фібриляцією шлуночків.