Передсердна тахікардія (ПТ)

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІOПАТOГЕНЕЗ

Пароксизмальна чи безперервна тахікардія, що виникає в передсерді поза межами синусового вузла.

Види:

1) монофокальна — прискорений (100–250/хв), регулярний ритм передсердного походження;

2) мультифокальна — ритм нерегулярний, повільніший, а зубці Р мають, щонайменше, 3 різні форми.

Причини: хвороби серця (напр. інфаркт міокарда), гострі та хронічні хвороби легень (напр. пневмонія), метаболічні (напр. гіпертиреоз) і електролітні (напр. гіпокаліємія) порушення, передозування ЛЗ, особливо серцевих глікозидів (зазвичай ПТ блокадою), зловживання алкоголем.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Симптоми подібні, як при інших надшлуночкових тахіаритміях, але значною мірою залежать від основного захворювання. Якщо виникнення ПТ, особливо мультифокальної, пов’язане з гострим захворюванням, аритмія минає враз із покращенням стану хворого. В інших випадках ПТ має рецидивуючий характер, доволі часто безперервний, і призводить до тахіаритмічної кардіоміопатії. ПТ може викликати вогнищеву фібриляцію передсердь. Не призводить до тромбоемболічних ускладнень.

ДІАГНОСТИКА

Допоміжні дослідження

1. ЕКГ: при монофокальній ПТ зубці Р однакові, їх морфологія залежить від місцезнаходження вогнища, який генерує ритм (може бути схожою, як при синусовому ритмі). При мультифокальній ПТ ритм нерегулярний (повна нерегулярність), зубці Р мають, щонайменше, 3 різні форми, без переваги однієї з них.

2. ЕФД: для точної локалізації ПТ.

Диференційний діагноз →рис. 2.6-1, рис. 2.6-2 i рис. 2.6-3.

ЛІКУВАННЯ

Складніше, ніж у випадках АВВРТ і АВРТ. Важливим є ефективне лікування основного захворювання.

Невідкладне лікування

1. Алгоритм невідкладної терапії регулярної тахікардії →рис. 2.6-4.

2. Способи припинення монофокальної ПТ (ефективність обмежена):

1) вагусні проби;

2) електротерапія — передсердна стимуляція, електрична кардіоверсія;

3) аденозин (ефективний в частині випадків);

4) блокатор кальцієвих каналів або ж β-блокатор (рідко припиняють ПТ, частіше зменшують тахікардію), при відсутності ефекту → пропафенон (протипоказаний при органічному захворюванні серця) в комбінації з ЛЗ, який блокує АВ-вузол, або аміодарон.

3. Мультифокальна ПТ не піддається електричній кардіоверсії, ефективність антиаритмічних ЛЗ є дуже обмеженою; рекомендується блокатор кальцієвих каналів (верапаміл або дилтіазем).

4. Тактика при отруєнні серцевими глікозидами →розд. 20.6.

Тривале лікування

Фармакологічне лікування

1. Монофокальна ПТ: спочатку застосовується β-блокатор або блокатор кальцієвих каналів. Якщо ефекту немає → спробуйте пропафенон або флекаїнід (протипоказані у випадку органічного захворювання серця, в т. ч. коронарної хвороби) в комбінації з ЛЗ, що блокує АВ-вузол, рідко соталол, або аміодарон. Ефективність антиаритмічних ЛЗ є обмеженою.

2. Мультифокальна ПТ: лікування спрямоване, головним чином, на основне захворювання (найчастіше легень). Антиаритмічні ЛЗ в більшості випадків неефективні. У хворих із супутнім обструктивним тяжким легеневим захворюванням  уникайте застосування β‑блокаторів. У хворих без обструктивного захворювання легень надають перевагу метопрололу.

Інвазивне лікування

Завдяки системам тривимірного картування активації серця успішність процедур абляції при монофокальній ПТ перевищує 80 %. Абляція показана у випадках, коли аритмія є рецидивуючою і симптоматичною, або є безсимптомною, але у формі безперервної тахікардії, яка призводить до розвитку тахіаритмічної кардіоміопатії. При мультифокальній ПТ ефективність абляції є значно гіршою. У симптоматичних хворих, в яких спостерігається резистентність до антиаритмічних ЛЗ, можна виконати абляцію АВ-вузла.