Діарея мандрівників

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

Симптомокомплекс, викликаний інфекцією шлунково-кишкового тракту внаслідок споживання забруднених мікроорганізмами їжі чи питної води, спостерігається у тих, хто подорожує до країн з нижчими санітарно-гігієнічними стандартами. У деяких випадках діарея під час подорожі може бути викликана зміною дієти або стресом.

1. Етіологічний чинник: залежить від географічного регіону; у ≈80 % випадків бактерії, найчастіше ентеротоксичні штами (ETEC) і ентероагрегативні (EAEC) E. coli, палички Campylobacter spp., Shigella spp. i Salmonella spp.

2. Епідеміологія (ризик захворювання залежить від регіону):

1) низький ризик (<8 % осіб протягом 1–2 тиж.) — Японія, Австралія, Нова Зеландія, Північна і Західна Європа, Канада, деякі країни Карибського басейну, США;

2) середній ризик (8–20 % осіб протягом 1–2 тиж.) — Центральна та Східна Європа, Португалія, Греція, балканські країни, Росія, Китай, Ізраїль, Південна Африка, острови Тихого океану, більшість з островів Карибського басейну (напр., Ямайка), Аргентина і Чилі, Таїланд;

3) високий ризик (>20 %) — Африка, Латинська Америка, Південна Азія, Близький Схід.

3. Резервуар, шляхи передачі, інкубаційний період і період заразливості →розд. 4.27.1.

ЛІКУВАННЯвгору

Як при гострій інфекційній діареї →розд. 4.27.1. Немає достатніх доказів ефективності пребіотиків та пробіотиків. Емпірична антибіотикотерапія показана при діареї з тяжким перебігом, також її можна зважити при діареї з перебігом середньої тяжкості; не рекомендована при діареї із легким перебігом.

У зв’язку з можливим впливом на кишкову мікробіоту, ризиком колонізації стійкими до ліків мікроорганізмами та інфекції, викликаної C. Difficile, деякі експерти радять уникати рутинного використання антибіотиків при діареї мандрівників і пропонують обмежити їх використання лише до випадків із високим ризиком тяжкого перебігу діареї або серйозних клінічних наслідків захворювання та до мандрівників, які перебувають в районах, віддалених від закладів охорони здоров’я. EMA рекомендує не використовувати фторхінолони у разі самообмежувальних інфекцій через ризик серйозних побічних ефектів.

Лікування (варіанти):

1) азитроміцин (ЛЗ першої лінії у пацієнтів із діареєю, яка має тяжкий перебіг, та у разі діареї, пов’язаної з перебуванням у Південній або Південно-Східній Азії) 1 г п/о одноразово або розділений на 2 прийоми (якщо разова доза 1000 мг раніше погано переносилася) або по 500 мг 1 × на день протягом 3-х днів;

2) рифаксимін п/о 200 мг 3 × на день протягом 3-х днів (не призначайте при інвазивних інфекціях);

3) ципрофлоксацин 750 мг п/о одноразово або 500 мг п/о 1 × на день протягом 3-х днів;

4) левофлоксацин 500 мг п/о 1 × на день (продовжуйте 1 × на день протягом 3-х днів, якщо немає поліпшення після 1-го дня);

5) офлоксацин 400 мг п/о одноразово (продовжуйте 2 × на день протягом 3-х днів, якщо немає поліпшення);

6) рифаміцин 400 мг п/о 2 × на день протягом 3 днів.

Пропишіть ліки пацієнтові перед виїздом за кордон, а також надайте детальну інформацію, як слід самостійно лікуватись у випадку хвороби (→нижче), включаючи методи пероральної регідратації та показання до звернення до лікаря (діарея з гарячкою під час перебування в регіоні з ризиком малярії, тяжка діарея з дуже численними [>10/добу], водянистими випорожненнями під час перебування в регіоні з ризиком холери, стійке блювання, діарея з домішкою крові, без поліпшення після самостійного лікування).

Профілактикавгору

1. Гігієна рук та селекція напоїв та страв під час подорожі (основне значення):

1) ретельне миття рук водою з милом перед приготуванням і споживанням їжі (або дезінфекція серветками, змоченими 60 % розчином спирту);

2) відмова від споживання харчових продуктів з невідомих джерел (зокрема куплених у вуличних лавках) або таких, що зберігаються протягом багатьох годин при кімнатній температурі (напр., шведський стіл);

3) миття (водою з перевірених джерел) і очищення фруктів і овочів від шкірки, відмова від споживання сирих салатів;

4) пиття лише пляшкової води відомого походження, кип’яченої води або очищеної фільтрами, хімічними речовинами або пристроями, які використовують УФ-випромінювання, відмова від споживання напоїв з льодом;

5) споживання свіжоприготованих гарячих страв;

6) уникати страв, приготованих без термічної обробки, недовареного м’яса та морепродуктів.

2. Антибіотикопрофілактика: рутинно не рекомендується; розгляньте застосування під час поїздки до країн із високим ризиком захворювання в осіб, які мають високий ризик розвитку бактеріальної діареї та її ускладнень (ахлоргідрія, вживання ЛЗ, що знижують шлункову секрецію або антацидних ЛЗ, стани після резекції шлунка, імплантовані протези, імунодефіцити, неспецифічні запальні захворювання кишківника, серповидно-клітинна анемія), або осіб, які виїжджають на короткий час у важливих справах.

Рекомендуйте рифаксимін п/о 200 мг 1–2 × на день впродовж усього періоду перебування в зоні ризику — не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, добре переноситься, небажані ефекти виникають рідко; ефективний, в основному, проти ETEC і EAEC, щодо ентероінвазивних бактерій клінічний ефект невідомий (якщо під час вживання ЛЗ виникне діарея, то припустіть, що вона спричинена інвазивною бактерією, і призначте азитроміцин).

Не рекомендується застосування фторхінолонів через ризик побічних ефектів і стійкість до ліків, особливо в Південній та Південно-Східній Азії.

3. Не рекомендується профілактичне застосування пробіотиків, пребіотиків або синбіотиків.

4. Профілактичні щеплення: пероральна вакцина проти захворювання, спричиненого Vibrio cholerae (→розд. 18.11.3.2) та проти черевного тифу (→розд. 18.11.3.3).